Війна в Ірані – Тегеран напередодні нападу пропонував Сполученим Штатам суттєві компроміси.

Війна в Ірані - Тегеран напередодні нападу пропонував Сполученим Штатам суттєві компроміси. 1 У Британії та Омані цю угоду вважали проривом.

Радник прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джонатан Пауелл, який брав участь у фінальних переговорах між США та Іраном, вважає, що пропозиція Тегерана стосовно його ядерної програми була досить вагомою, щоб уникнути початку війни, повідомляє The Guardian.

За словами джерел видання, Пауелл вважав, що в Женеві було досягнуто прогресу, і що угода, запропонована Іраном, була «несподіваною». Однак через два дні після завершення переговорів і після узгодження дати наступного раунду зустрічей у Відні, Дональд Трамп та Ізраїль розпочали наступ на Іран.

Одне з джерел зазначило, що участь Пауелла на переговорах як радника відображає загальне занепокоєння щодо американської експертизи на переговорах, представленої зятем Дональда Трампа Джаредом Кушнером та Стівом Віткоффом, спеціальним посланником Трампа з багатьох питань. Зокрема, після переговорів експерти з ядерної енергетики заявили, що висловлювання Віткофа щодо іранської ядерної програми містили суттєві помилки.

Колишній чиновник, якого деякі учасники переговорів проінформували про зустріч у Женеві, зазначив: «Віткофф і Кушнер не привезли з собою технічну команду з США. Вони використовували гендиректора МАГАТЕ Гроссі як свого технічного експерта, але це не його обов’язок. Тож Джонатан Пауелл взяв свою власну команду».

«Британська команда була вражена тим, що іранці запропонували. Це не була повна угода, але це був прогрес, і навряд чи це була остаточна пропозиція іранців. Британська команда сподівалася, що наступний раунд переговорів відбудеться на основі досягнутого прогресу в Женеві», – підкреслив співрозмовник видання.

Видання зазначає, що участь Пауелла на Женевських переговорах, а також на попередніх зустрічах частково пояснює небажання уряду Великої Британії підтримати напад США на Іран, що призвело до безпрецедентного напруження у відносинах між Великою Британією та США.

Зокрема, Велика Британія не отримала переконливих доказів неминучої загрози ракетного нападу Ірану на Європу або того, що Іран може отримати ядерну зброю. Натомість Велика Британія вважала напад незаконним і передчасним, оскільки Пауелл вважав, що шлях до переговорного вирішення давнього питання про те, як Іран може запевнити США у своїх намірах не отримувати ядерну зброю, залишається відкритим.

Офіційні особи Великої Британії зазначили, що за підсумками переговорів їх вразило те, що Іран був готовий до того, щоб угода була постійною, і, на відміну від ядерної угоди 2015 року, не мала б кінцевих термінів дії або положень про припинення дії, які б скасовували обмеження на його програму.

Іран також погодився зменшити кількість високозбагаченого урану та підтвердив, що в майбутньому не буде жодних запасів високозбагаченого урану.

На заключній сесії переговорів Іран погодився на три-п’ятирічну паузу у внутрішньому збагаченні, а також запропонував США те, що посередники назвали економічною вигодою, пропонуючи Вашингтону можливість участі у майбутній цивільній ядерній програмі. Натомість, майже 80% економічних санкцій проти Ірану було б знято, включаючи активи, заморожені в Катарі.

Посередник з Оману вважав пропозицію про нульове накопичення запасів високозбагаченого урану проривом, що свідчить про досяжність угоди.

«Існують різні думки щодо того, чи Кушнер залишив переговори, створюючи враження, що Трамп схвалить досягнуті домовленості, чи ж американські переговірники усвідомлювали, що знадобиться щось масштабне, щоб переконати Трампа в тому, що війна — не найкращий варіант», – зазначає видання.

На думку аналітиків, війна США проти Ірану та її економічні наслідки можуть завдати серйозного удару президенту Дональду Трампу. І не в останню чергу тут матиме значення зростання світових цін на нафту.

Адміністрація Трампа вже відхилила спроби союзників на Близькому Сході розпочати дипломатичні переговори з метою припинення війни. Відсутність зацікавленості у переговорах як з боку Вашингтона, так і з боку Тегерана свідчить про те, що сторони готуються до затяжного конфлікту.

Про те, як в Ірані формується нова конфігурація влади, де дедалі більшу роль відіграють силові структури, у статті “Династія Хаменеї: в Ірані — тихий військовий переворот і реставрація монархії” розповідав В’ячеслав Ліхачов.