Спільна операція Ізраїлю та США проти Ірану триває вже довше, ніж червнева війна минулого року, і її завершення поки що не видно. Робити прогнози щодо можливих наслідків наразі передчасно. Якщо не відбудеться нічого надзвичайного, то найближчими тижнями ми спостерігатимемо ту ж ситуацію, що й останніми днями. Американська та ізраїльська авіація продовжуватиме систематично знищувати іранські пускові установки, склади боєприпасів і командні пункти, а Ісламська республіка — вживатиме всіх зусиль, щоб завдати максимальних збитків своїм сусідам і світовій економіці.
Після шоку перших днів конфлікту розпочалася фаза змагання у витривалості. Основне питання полягає в тому, чий тиск виявиться більш болісним і хто першим почне шукати можливість завершити це безумство. Білий дім, напевно, сподівався, що повна беззахисність перед ударами з повітря змусить керівництво Ісламської республіки першим похитнутися. Якщо, звісно, вважати, що у Вашингтона був чіткий план і ясне розуміння цілей та способів їх досягнення. Проте, здається, Тегеран демонструє значний запас стійкості.
Немає сенсу повторювати деталі атак, які сторони завдають одна одній (а також, з боку Ірану, всім, хто не пощастило з географічним розташуванням), і підраховувати економічні втрати. Цими новинами переповнені інформаційні стрічки. Виходячи з цієї динаміки, важко намагатися прогнозувати, хто виявиться вразливішим у цій блиц-війні на виснаження. Очевидно, що найбільше страждають арабські союзники Сполучених Штатів, які ризикують найближчими днями вичерпати запаси боєприпасів для засобів ППО. Оскільки поповнити запаси або надати альтернативні системи, навіть спираючись на передовий український досвід, швидко неможливо, очевидно, що першочерговим завданням американців буде придушити іранську можливість продовжувати обстріли такої інтенсивності. У будь-якому випадку не факт, що Дональд Трамп відступить лише на прохання арабських союзників. Йому потрібен яскравий фінальний акорд, який дозволить заявити про беззастережну перемогу.
Можливо, спочатку Вашингтон сподівався на крах системи управління Іраном і розкол у правлячих елітах. Але цей розрахунок виявився невдалим. Чітким сигналом у цьому контексті стало офіційне обрання (або, скоріше, у цьому випадку затвердження) новим Верховним керівником Ісламської республіки Моджтаби Хаменеї, сина попереднього рахбара Алі Хаменеї, вбитого в перший день операції.
Правда, про це оголосили із затримкою, що супроводжувалася різними чутками. Повідомлялося про опір окремих членів Ради експертів — органу, уповноваженого обирати Верховного керівника. Однак затримку можна пояснити й технічними причинами. Теоретично процедура не передбачає жодного варіанту заочного голосування, а фізично зібратися разом 88 експертам було непросто з міркувань безпеки. Будівлю Асамблеї ради у священному для шиїтів місті Кум розбомбили.
Як зазначали багато спостерігачів, кандидатура Моджтаби Хаменеї могла викликати незадоволення серед послідовників принципу вілаят аль-факіх, згідно з яким керівництво суспільством має належати авторитетним богословам-правознавцям. Критики з числа опозиційних коментаторів стверджували, що у Моджтаби немає такого авторитету. Крім того, сам факт передачі влади в спадщину міг бути сприйнятий вороже. Засновник Ісламської республіки Рухолла Хомейні різко засуджував монархію. Це й не дивно, адже він боровся з владою шаха та конкурував за лідерство в ісламському світі з сунітськими королями й емірами. Рухолла Хомейні писав, що «іслам не визнає монархії», називав цю форму правління «пережитком доісламського неуцтва» і стверджував, що вона «заснована на гнобленні, корупції та зраді». При цьому лідер Ісламської революції визначав монархією саме принцип спадкування посади глави держави, незалежно від того, як вона називалася. Відомо, що він прямо виступав проти того, щоб після його смерті країною керував його син Ахмад, який був його правою рукою під час революції та війни з Іраком. Про це нагадують в останній тиждень діячі іранської опозиції з колишнього істеблішменту. Однак самі експерти таких заперечень не висловлювали, а якщо й піднімали їх, то вони не стали надбанням громадськості.
Насправді Рада експертів, яка легітимувала реставрацію монархії в Ірані, що відбулася на наших очах, — виборний орган. Загальні вибори до нього проходять одночасно з парламентськими, хоча й через раз: каденція депутатів триває чотири роки, а експертів — вісім. Електоральний процес може бути дійсно змагальним, але слід врахувати, що до процедури допускають лише попередньо відібраних кандидатів. Перевіряє їх Рада вартових, яку з моменту створення 45 років тому беззмінно очолює майже столітній аятола Ахмад Джаннаті, відомий своїми войовничими непримиренними поглядами. Його називали духівником президента-фанатика Махмуда Ахмадінежада.
Чинну Раду експертів, як і Меджліс, обрали 2024 року. Уже тоді було зрозуміло, що саме цьому складу експертів доведеться визначатися з правонаступником вже дуже немолодого (й нездорового, за чутками) Алі Хаменеї. Тому влада ще на етапі попередньої перевірки жорстко відсівала всіх потенційно занадто самостійних кандидатів. У результаті, якщо на попередніх виборах 2016 року суперничали консерватори й помірні реформісти, то склад нинішньої Ради експертів по суті включає ретельно відібраних надійних виконавців, призначенням яких було оформити престолонаступництво належним чином. Збільшення в офіційних медіа частоти публікацій світлин Моджтаби Хаменеї в перших лавах учасників різних заходів і нарад поруч із високопоставленими командирами Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) вже тоді схиляло спостерігачів до припущення, що саме його, всупереч традиції, старий рахбар готує у спадкоємці.
Близькість нового рахбара до КВІР, мабуть, є його сильною стороною. Окремі спостерігачі навіть називали його ставлеником Корпусу. Такий транзит влади, відповідно, оцінюється в цій парадигмі як тихий військовий переворот. КВІР узяв владу у свої руки, й замість клерикально-теократичної влади в країні тепер править мілітаристська хунта. Декоративні елементи ісламської демократії, можливо, надалі взагалі згорнуть. Характерним було те безпрецедентне публічне приниження з боку КВІР, якого минулого тижня зазнав обраний президент Масуд Пезешкіан після вибачення та обіцянки більше не атакувати сусідні країни.
Та водночас слід враховувати, що керівництво КВІР довгий час формувалося передусім за принципом особистої лояльності. Не варто забувати, що Корпус був створений покійним Алі Хаменеї та саме під його керівництвом став несучою конструкцією Ісламської республіки. Втім, здається, в нас дедалі менше підстав називати Іран республікою.