Патріарх Єрусалимський Феофіл III потрапив під вплив Російської православної церкви та підтримки Кремля, зокрема в економічному плані. Його дії можуть завдати шкоди як Державі Ізраїль, так і Україні, яка страждає від російської агресії, зазначає видання Times of Israel.
Видання підкреслює, що Російська православна церква завжди була важливою частиною як пропагандистської системи всередині РФ, так і елементом закордонної агентурної мережі Кремля. Одним з основних центрів її діяльності за межами Росії є Єрусалим.
Феофіл III займає свою посаду з 2005 року. У 2008 році він зробив кілька антиросійських заяв під час прес-конференції з російською делегацією журналістів, зокрема висловив негативну оцінку щодо мотивів дій Росії в Єрусалимі за останні 150 років.
Проте вже у 2013 році Феофіл III отримав від РПЦ та Української православної церкви Московського патріархату ордени, а в 2019 році відвідав Москву, де особисто зустрічався з Владіміром Путіним та Московським патріархом Кірілом.
Невдовзі після візиту до Москви патріарх також отримав орден Віфлеємської зірки від Імператорського православного палестинського товариства, яке є впливовою російською організацією в Єрусалимі.
У лютому 2020 року Феофіл III за підтримки росіян організував зустріч в Аммані для обговорення «збереження єдності». На неї прибули лише чотири предстоятелі: Феофіл III, патріарх Московський Кіріл, патріарх Сербський Іриней та Митрополит Чеських земель і Словаччини Ростислав. Також були присутні представники нижчого рівня з Польщі, Румунії та Української православної церкви Московського патріархату. Вселенський патріарх Варфоломій виступив проти цієї події, зазначивши у своєму листі до Феофіла, що вона «має на меті лише підрив усталених норм Православної Церкви».
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Феофіл III неодноразово захищав статус РПЦ в Україні та за її межами. У червні 2022 року він провів зустріч із послом Росії в Державі Ізраїль Анатолієм Вікторовим, а у вересні 2025 року зустрічався з патріархом Кірілом у столиці Казахстану Астані. Тієї ж осені у нього знову була зустріч із послом РФ в Ізраїлі Вікторовим на урочистостях у місті Лод, де російський дипломат говорив про «переслідування київським режимом канонічної Православної Церкви України».
Видання зазначає, що Феофіл III є активним противником автокефалії Православної церкви України та її відокремлення від Московського патріархату. У вересні 2024 року він опублікував заяву, в якій виступив проти заборони діяльності РПЦ на території України, аргументуючи це з точки зору свободи віросповідання.
З 2023 року Феофіл III активно взаємодіє з російським архімандритом Вассіаном.
Архімандрит РПЦ Вассіан Змєєв очолює Російську церковну місію в Єрусалимі з 2023 року. Наразі він є основним посередником між РПЦ та Єрусалимським патріархатом.
У 2023 році влада Північної Македонії заборонила йому в’їзд на свою територію, одночасно виславши трьох російських дипломатів через «підривну діяльність». Тоді ж Вассіана попросили залишити Болгарію, де він служив у РПЦ в Софії. Державне агентство національної безпеки Болгарії повідомило, що заходи були вжиті «у зв’язку з діяльністю, спрямованою проти національної безпеки та інтересів республіки», зокрема з діяльністю, що має на меті вплив на соціально-політичні процеси в країні на користь геополітичних інтересів Російської Федерації. Після цього архімандрита Вассіана перевели до Єрусалиму, де він неодноразово зустрічався з патріархом Феофілом III для обговорення зміцнення співпраці між Росією та Єрусалимом.
«Такі відкриті зв’язки з офіційним представництвом терористичного режиму Росії, який відповідає не лише за незаконну військову агресію проти України, а й за прямі контакти та різні форми підтримки головного ворога Ізраїлю – Ірану, викликають сумніви щодо його незалежності від впливу іноземних розвідок, а також безпосередньо шкодять контактам між ним та рештою духовенства на найвищому рівні», – зазначає видання.
Чого намагається досягти Росія і які загрози це створює для України та Ізраїлю
Автор матеріалу підкреслює, що Росія починає свою агресію не зі зброї, а з «відновлення права власності» на майно колишньої Російської імперії. Наразі Кремль прагне легалізації прав власності на Олександрівський комплекс у Старому місті Єрусалиму. І Єрусалимський патріархат під керівництвом Феофіла III може стати ключовим союзником Росії в цьому процесі.
Видання зазначає, що якщо Росії вдасться отримати право власності на Олександрівський комплекс, це створить низку ризиків як для України, так і для Ізраїлю. Для України це становить геополітичну загрозу, оскільки може бути сприйнято як символічна легітимізація Російської Федерації. Крім того, володіння об’єктом, що має велике історичне та релігійне значення, посилить здатність Росії здійснювати вплив на Близькому Сході та ускладнить дипломатичну стратегію України в регіоні.
Росія також використовуватиме таку передачу у своїй пропагандистській політиці, створюючи наратив про міжнародні поступки на свою користь, що потенційно може зашкодити українським інтересам у міжнародних політичних та релігійних колах.
Негативні наслідки також можливі у двосторонніх відносинах між Україною та Ізраїлем, де таке рішення може бути розцінено як недружній крок в умовах воєнного часу, що ускладнить будь-яку подальшу дипломатичну взаємодію.
Для Ізраїлю ці ризики є не менш серйозними. По-перше, це рішення може викликати дипломатичну напруженість з європейськими партнерами. А з точки зору безпеки, посилення російської присутності у Старому місті створює потенційні можливості для непрямого впливу, політичних маневрів та використання цього місця способами, що суперечать інтересам Ізраїлю, враховуючи співпрацю РФ з Іраном. Також Кремль може розглядати такі рішення як сигнал про готовність Ізраїлю до подальших компромісів, що ускладнить політику стримування російського впливу.
Єрусалимський патріархат не приховує своїх зв’язків з Росією. Російське Імператорське православне палестинське товариство залучає в Ізраїль чимало паломників, що приносить значний прибуток Єрусалимському патріархату. Це свідчить про певну фінансову залежність між російською державою та ізраїльськими православними релігійними структурами. Також Росія безпосередньо «фінансує» проекти патріарха, про що він неодноразово згадував.
«Можливо, для Феофіла III ця співпраця виглядає вигідною для світового православ’я та його патріархату, і нешкідливою для Держави Ізраїль загалом, але практика демонструє, що публічні діячі, корисні Росії в різних сферах людської діяльності, стають її найвідданішими агентами, шпигунами та колаборантами, які, крім того, тягнуть за собою маси шанувальників», – резюмує автор.