Ультиматум Фіцо та Орбана: причини, чому Угорщина та Словаччина загрожують Україні відключенням електроенергії.

Автор Володимир Кім Журналіст-міжнародник із 20-річним стажем

Здавалося, що дії та висловлювання урядів Угорщини та Словаччини щодо України вже не можуть викликати подиву. Проте нещодавно офіційні особи з Будапешта та Братислави перевершили самих себе. Прем’єр-міністри Угорщини Віктор Орбан і Словаччини Роберт Фіцо не лише продемонстрували себе як «прагматичні» політики, які ведуть переговори та співпрацюють із Путіним, а фактично стали його союзниками.

На фоні російських атак на українську енергетичну інфраструктуру цей дует автократів зупинив постачання дизельного пального до нашої країни та пригрозив припинити аварійне постачання електроенергії. З моральної точки зору, ці рішення важко пояснити, враховуючи, що протягом усієї зими росіяни завдають ударів по українській енергосистемі, і в багатьох домівках Києва, Харкова, Херсона та інших міст температура не піднімається вище 10–14 градусів, а електрика доступна лише 6–12 годин на добу. Також важко зрозуміти рішення Угорщини заблокувати виділення Євросоюзом кредиту Україні на 90 млрд євро.

Україна під ударами Росії — і перед погрозами сусідів

Нова хвиля антиукраїнської істерії розпочалася після того, як 27 січня росіяни атакували дронами основну нафтоперегінну станцію на українській ділянці нафтопроводу «Дружба» в Бродах, внаслідок чого російська нафта перестала надходити до Угорщини та Словаччини. Протягом двох-трьох тижнів у Будапешті та Братиславі звинуватили Київ у політичному рішенні зупинити транзит, стверджуючи, що трубопровід технічно справний. При цьому ні Орбан, ні Фіцо не згадують про відповідальність Росії.

«Нафтопровід «Дружба» функціонує. Немає жодних технічних перешкод для того, щоб українці відновили транспортування нафти. Обговорювати це немає сенсу, це питання факту», — впевнений угорський прем’єр Віктор Орбан. «Якщо хтось сподівається, що шантажем з нафтою, як це було з газом, він зможе досягти кращої позиції для вступу до Європейського Союзу, то він дуже помиляється», — заявив прем’єр Словаччини Роберт Фіцо.

Після цих звинувачень були й практичні дії: угорці та словаки зупинили постачання дизельного пального до нашої країни. Обидві країни, хоч і важливі, але не єдині постачальники нафтопродуктів: у 2025 році з Угорщини та Словаччини було поставлено 629,5 тис. тонн дизеля, що становить близько 9% від загального українського імпорту дизеля. Інші постачальники без проблем можуть замінити їх. Проте для країни, що перебуває у стані війни, чиї порти та залізниці постійно піддаються російським обстрілам, навіть це постачання з Угорщини та Словаччини було б корисним для армії та цивільного населення.

Однак у Будапешті та Братиславі не обмежилися лише дизелем.

Спробуючи змусити Київ швидше відновити прокачування російської нафти трубопроводом «Дружба», пошкодженим російським ударом по головній нафтоперегінній станції «Броди», вони пригрозили зупинити постачання електроенергії та газу Україні. За даними «РБК-Україна», Угорщина забезпечує близько 45% імпортної електроенергії в Україні, Словаччина — близько 18%. Враховуючи масштаб російських атак на ТЕС і трансформатори, Україні потрібна додаткова електроенергія, хоча відсутність постачання не призведе до критичних наслідків.

Проте «гордий і суверенний словак» Фіцо пояснив загрозу зупинки постачання електроенергії тим, що «Дружбу» будували для потреб Словаччини, а республіка отримувала нафту за вигідними цінами. А у вихідні він уже оголосив ультиматум: або Зеленський у понеділок відновлює постачання нафти до Словаччини, або словацька держкомпанія SEPS припиняє постачати електроенергію до України. Це рішення є більш ніж символічним: у вівторок мине рівно чотири роки з моменту широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

Україна запропонувала ЄС альтернативу нафтопроводу «Дружба» – ЗМІ

«Висловлювання Фіцо та Орбана про зупинку експорту електроенергії та газу до України суперечать не лише елементарному гуманізму, а й законодавству ЄС. Крім того, йдеться про експорт, який переважно здійснюють приватні компанії та енергетичні транзитні мережі обох країн, які отримують від цього значні доходи. Отже, словацькі та угорські лідери готові діяти всупереч економічним інтересам своїх держав», — зазначив ексміністр економіки Словаччини Карел Гірман.

На цьому фоні слова глави МЗС Угорщини Петера Сійярто про те, що «війна в Україні — це не наша війна… Ми вважаємо великою неправдою твердження українських і європейських лідерів, що Україна захищає Європу», — виглядають цинічно. Цікаво, як би висловився Сійярто, якби Україна раптом не витримала, і Росія знову стала сусідом Угорщини? Наскільки пам’ятаю, Орбана ця перспектива не надто приваблювала: два-три роки тому він неодноразово повторював, що «Угорщина не хотіла б мати спільний кордон із Росією, бо зберегла погані спогади про часи, коли Росія була нашим сусідом».

Але поки Україна чинить опір, Сійярто може дозволити собі цинічні висловлювання про «чужу війну», а його уряд разом зі Словаччиною — скористатися пропозицією Москви брати російську нафту в Новоросійську та шукати обхідні шляхи для збереження її постачання через хорватський порт Омишаль і нафтопровід «Адрія». Як наслідок, Будапешт і Братислава вимагають зробити виняток для них і дозволити транзит російської нафти танкерами.

Варто відзначити принципову позицію Загреба, де відмовилися від такого варіанту використання їхньої нафтотранспортної системи для прокачування російської нафти, хоча й готові транспортувати «Адрією» чорне золото від інших постачальників. Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр підкреслив, що закупівля російської нафти фінансує війну проти України, а його країна «готова допомогти вирішити гостру проблему з порушенням постачання в межах законодавства ЄС і правил OFAC».

25 лютого Єврокомісія проведе екстрене засідання Координаційної групи з нафти в рамках Механізму раннього попередження, передбаченого Угодою про асоціацію Україна—ЄС. Напередодні в ЄК заявили, що хотіли б відновити роботу нафтопроводу «Дружба», однак з огляду на ризик повторних атак з боку Росії рішення має залишатися за Києвом. Як зазначила прессекретарка Єврокомісії Анна-Кайса Ітконен, саме Україна має право визначити, наскільки безпечним буде такий крок.

Раніше Єврокомісія визнала, що Угорщина та Словаччина мають достатні запаси нафти, але висловила стурбованість енергетичною ситуацією в самій Україні, де сувора зима та постійні атаки Росії вже призвели до масштабних відключень електрики та тепла. Тим часом угорці (та й словаки) не бажають так просто відмовлятися від російської енергетичної залежності: Орбан вирішив заблокувати ухвалення 20-го пакета санкцій та виділення Євросоюзом кредиту Україні на 90 млрд євро, мотивуючи це тим, що вона перешкоджає транзиту російської нафти «Дружбою».

Щоб зняти напругу та вирішити кризу, Україна звернулася до Єврокомісії з ініціативою використати нафтопровід «Одеса—Броди» замість пошкодженої «Дружби», забезпечивши постачання нафти до Угорщини та Словаччини своєю інфраструктурою. Ця пропозиція Києва — спроба, з одного боку, подолати кризу, а з іншого — виправити провалену комунікацію, коли після удару Росії по нафтопроводу «Дружба» українська сторона довго мовчала про пошкодження, а Механізм раннього попередження, передбачений Доповненням XXVI до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, не було запущено автоматично.

 На думку президента Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайла Гончара, яку він висловив у коментарі D.UA, дивним виглядає те, що українська нафтотранспортна компанія «Укртранснафта» пропонує транспортувати російську нафту, яку угорці можуть танкерами брати з Новоросійська. «Дивним тому, що це виглядає алогічним на тлі вимог Києва до Брюсселя ввести жорсткіші санкції щодо російської нафти. У Києві, як зазвичай, ліва рука не знає, що творить права. Тут воюємо, тут торгуємо», — зазначає Михайло Гончар.

Як Орбан перетворює Україну на зручного ворога

На відміну від Києва, Будапешт і Братислава координують свої дії. Але, незважаючи на всю нелюбов Фіцо до України, з огляду на особливості його характеру, схоже, що провайдером нової атаки на Україну є Орбан.

Трубопровід JANAF замість “Дружби”: Угорщина та Словаччина просять Хорватію дозволити транзит російської нафти

Агресивна антиукраїнська позиція Будапешта пояснюється зовсім не страхом залишитися без нафти. Ситуація аж ніяк не катастрофічна, й обидві країни компенсують нестачу нафти зі стратегічних запасів. Крім того, зауважує Михайло Гончар, Угорщина має всі можливості закуповувати її на середземноморському ринку: там можна знайти сорти, близькі до російської суміші, або навіть сформувати власну комбінацію. «Тільки тут працюють ринкові ціни, а не спеціальні ціни під Орбана, як у випадку з російською нафтою, що транспортується «Дружбою», — звертає увагу експерт.

До того ж компанія MOL має свої частки в нафтовидобутку в Азербайджані та Іракському Курдистані, а також в основному експортному трубопроводі Баку–Тбілісі–Джейхан. Це означає, що Угорщина має й нафту, і маршрут її доставки, а твердження Орбана, буцімто російська Urals — це єдина можлива нафта для переробки на НПЗ, а «Дружба» — єдиний можливий варіант її доставки, є неправдивим.

Проте Орбана (як і Фіцо, судячи з його заяв про дешеву російську нафту) не цікавить енергетична безпека країни та реальна можливість позбутися нафтової залежності від Росії. Загалом, те, що зробили центральноєвропейські країни — Австрія, Чехія, Польща — після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Уряд Орбана, спокушений значними знижками та керований внутрішньополітичними розрахунками, вперто тримається за російську нафту.

І те, що Угорщина (як і Словаччина) ввела надзвичайний стан на ринку нафтопродуктів, є наслідком того, що уряди цих країн свідомо ігнорують наявні в них технічні й ринкові можливості купувати будь-яку нафту із середземноморського ринку, використовуючи маршрут нафтопроводу «Адрія» через Хорватію.

 З огляду на те, що в Угорщині 12 квітня відбудуться парламентські вибори, Орбану зовсім не хочеться, щоб напередодні голосування угорські виборці отримали квитанції зі збільшеними рахунками за комунальні послуги. Адже вперше за багато років Орбан і його партія «Фідес» можуть програти ці вибори: опозиційна партія «Тиса» випереджає свого конкурента на 8–10%. Для Орбана та його оточення програш означає не лише втрату влади та доступу до державного фінансування, а й загрозу кримінального переслідування.

Його спроба дискредитувати головного опонента — лідера партії «Тиса» Петера Мадяра — була відверто скандальною. Нещодавно Мадяр заяв