Румунія не встигла оговтатися від виснажливого та скандального виборчого процесу, як знову опинилася в політичному штормі. 5 травня було звільнено уряд Іліє Боложана, який пропрацював менше року. За вотум недовіри проголосували 281 депутат. У країни є 60 днів для того, щоб політики досягли згоди щодо формування нового уряду. В іншому випадку — дострокові вибори до парламенту, безумовним фаворитом яких є права партія «Альянс за союз румунів» (AUR) на чолі з Джордже Сіміоном.
У червні 2025 року Соціал-демократична партія (PSD), Національна ліберальна партія (PNL), Союз порятунку Румунії (USR) та Демократичний союз угорців Румунії (UDMR) погодилися на формування нового уряду, зосередившись переважно на «правій загрозі», а не на суттєвих суперечностях усередині коаліції. А суперечності дійсно існували, адже до її складу увійшли політичні сили різного, хоча й не радикального, спрямування. Перед урядом Іліє Боложана, лідера правоцентристської PNL, постали серйозні виклики. Необхідно було зменшити рекордний дефіцит державного бюджету, що перевищив 9% ВВП і загрожував втратою фінансування з європейських фондів. Також потрібно було стабілізувати економіку, скоротити витрати, поліпшити управління державними компаніями та підвищити ефективність використання коштів ЄС.
Уряд намагався реалізувати реформи й досяг певного прогресу. Дефіцит бюджету зменшився з 9,3 до 7,9% ВВП. Проте за це довелося заплатити високу ціну. ПДВ зріс з 19 до 21%. Запроваджено нові податки на банки, нерухомість, криптовалюту, дивіденди та високі пенсії. Зарплати й пенсії в державному секторі були заморожені. Кількість чиновників скоротилася на 25 тисяч осіб. Збільшення фіскального навантаження відбувалося на фоні рекордної інфляції серед країн ЄС і зниження рівня життя. Усі ці фактори в комплексі призвели до швидкого суспільного розчарування політикою уряду Боложана, а також спричинили розкол усередині нестійкої різношерстої коаліції.
Березневе опитування громадської думки показало: 79% респондентів вважають, що Румунія рухається в неправильному напрямку. 43% респондентів висловили повну незадоволеність роботою уряду Іліє Боложана, тоді як 37% скоріше незадоволені, а 17% висловили задоволення. Близько 49% респондентів зазначили, що зовсім не задоволені діяльністю прем’єр-міністра на посаді, тоді як 24% скоріше незадоволені, а 20% висловили підтримку.
Реформи уряду та їх суперечливі наслідки дедалі більше дратували й непокоїли головного партнера у коаліції — лівоцентристську партію PSD. Адже, скорочуючи соціальні видатки, Іліє Боложан націлився на основну електоральну базу соціал-демократів. Тим часом ультраправа AUR впевнено захопила лідерство на політичній арені країни й критикувала чинну владу, здобуваючи додаткові бали. Зрештою, у квітні PSD вирішила вийти з уряду та дистанціюватися від непопулярних реформ. Внутрішнє голосування показало підтримку такого рішення. 23 квітня сім міністрів від PSD подали у відставку. Соціал-демократи звинуватили уряд, членами якого вони були, в руйнуванні економіки та зубожінні населення. Ще одним приводом до такого вчинку став нібито жорсткий авторитарний стиль управління прем’єр-міністра від PNL. Водночас Боложан звинуватив колишніх партнерів у бажанні бачити на посаді маріонетку та уникнути відповідальності.
Хоча у PSD найбільша кількість мандатів у парламенті нинішнього скликання, їх недостатньо, аби висловити недовіру уряду. Соціал-демократи мали заручитися підтримкою інших політичних сил, аби реалізувати свій план. І вони це зробили, домовившись із AUR. 5 травня у політичній історії Румунії відбулася унікальна подія — соціал-демократи об’єдналися з крайніми правими, щоб повалити правоцентристський уряд. За відставку уряду Іліє Боложана проголосували 281 депутат за необхідного мінімуму в 233 голоси. Ця подія стала кульмінацією політичної кризи й засвідчила готовність мейнстримних партій координувати зусилля з правими.
Після спільного голосування з ультраправими соціал-демократи намагаються дистанціюватися від AUR. Вони запевняють, що їхня політична співпраця для повалення проєвропейського уряду була тактичним кроком. У PSD сподіваються таким чином повернути свій традиційний електорат. Проте головним бенефіціаром висловлення недовіри до уряду стали не соціал-демократи, а ультраправі. «Альянс за союз румунів» досяг своєї основної мети: усунув уряд, який «проводив реформи під тиском ЄС», і здобув політичну легітимність.
Згідно з нормами Конституції Румунії, уряд Боложана продовжить виконувати свої обов’язки протягом не більше ніж 45 днів. У країні розпочалася нова ера політичних консультацій. Звісно, існують ризики, що парламент упродовж 60 днів двічі поспіль висловить недовіру кандидатурі нового глави уряду. Тоді Румунію чекають нові парламентські вибори. І хоча повністю відкидати такий розвиток подій не варто, наразі він є малоймовірним.
Цілком очевидно, що між колишніми учасниками коаліції з поміркованого лівого й правого табору немає належного рівня довіри. Проте якщо вони не досягнуть порозуміння і не домовляться про формування нового уряду, їм доведеться йти на позачергові вибори. Останні опитування громадської думки свідчать про впевнене лідерство ультраправої AUR на чолі з Джордже Сіміоном, яку підтримують близько 35% населення. Прихід правих до влади — це те, чого намагаються уникнути керівні румунські еліти.
Вже відомо, що PSD не бачить на посаді прем’єр-міністра Іліє Боложана. Проте є проблема: опитування показують, що Іліє Боложан має втричі більшу підтримку, ніж лідер соціал-демократів Сорін Гріндяну. Близько 16,2% респондентів заявили, що віддали б перевагу Боложану на посаді глави виконавчої влади, і лише 4,7% — Гріндяну. Найвищий рівень підтримки зафіксовано у лідера опозиційної AUR Джордже Сіміона — 18,7%, тоді як 14,7% респондентів висловили бажання бачити технократичного прем’єр-міністра. Більш ніж третина опитаних не надала чіткої відповіді.
Президент Румунії Нікушор Дан висловив упевненість у тому, що наступний кабінет міністрів збережеться проєвропейський курс. Він відкинув можливість проведення дострокових виборів, а також залучення до формування уряду ультраправих. Проте внутрішні чвари між членами колишньої коаліції можуть ускладнити досягнення компромісу. Наприклад, очільник іншої правоцентристської партії — USR — Домінік Фріц заявив, що не має наміру брати участь у переговорах із соціал-демократами для формування нового уряду, якщо ті проголосують за відставку разом із AUR, і не боїться дострокових виборів.
Натомість лідер AUR Джордже Сіміон після вотуму недовіри уряду заявив, що настав час для національного примирення. Він висловив готовність взяти на себе відповідальність за долю країни. Також він зазначив, що попередня проєвропейська влада не принесла румунам нічого, крім зубожіння, війни та нових податків.
Цілком ймовірно, що новий уряд Румунії буде урядом меншості, оскільки спільне голосування PSD з AUR і провідна роль соціал-демократів у розвалі старої коаліції ускладнюють досягнення домовленостей. У такому випадку новий уряд можуть сформувати три політичні сили: Національна ліберальна партія (PNL), Союз порятунку Румунії (USR) та Демократичний союз угорців Румунії (UDMR). Хоча такий уряд буде монолітнішим з ідейного погляду, він вимагатиме складних переговорів для ухвалення важливих рішень у парламенті. Отже, він буде надто нестабільним.
Падіння уряду Іліє Боложана в Румунії підтвердило велику вразливість і нестабільність коаліцій, сформованих ідеологічними опонентами. Різне бачення акцентів і пріоритетів у внутрішній політиці викликає постійний дисонанс і напругу. Реформи неможливо проводити ефективно. А довіра стає жертвою непорозумінь. На перший погляд може здатися, що не надто природний союз між правоцентристами та лівоцентристами — це оптимальна ціна для унеможливлення приходу до влади ультраправих сил. Але те, що працювало раніше, може не спрацювати знову. На певному етапі створити уряд без провідної участі політичних сил радикального спектру просто не вдасться. І це стосується не лише Румунії, а й інших країн Європи.