Сайт присвячений новинам України та Світу. Новини спорту. Тренди на новини туризму. Погода. Використання матеріалів дозволяється за умови посилання на «d.ua»
Петро Катеринич
На північному фланзі НАТО формуються нові географічні аспекти безпеки. Від балтійської Нарви до арктичного Кіркенеса країни Півночі швидко модернізують прикордонну інфраструктуру, оборонні системи та змінюють підходи до життя на кордоні. Бункери, сенсорні огорожі, мережі добровольчої оборони, цифрові системи спостереження та укриття для мільйонів людей — усі ці елементи є частиною нової стратегії стримування, що виглядає як практичний урок, а не теоретичний сценарій. У 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Україна зустріла його без системи масових укриттів, розгалуженої територіальної оборони та повноцінно підготовленої до тривалої війни цивільної інфраструктури.
D.UA розповідає, як Естонія, Фінляндія та Норвегія готуються до можливого нападу Росії.
Естонія
Andres Toode / Wikimedia Commons / CC BY-SA 3.0 EE
Схожі публікації
Сучасна Нарва (третє за чисельністю населення місто Естонії) остаточно перетворилася з транзитного хабу в мілітаризований форпост. На «Мосту Дружби», який десятиліттями слугував головною артерією між Таллінном і Санкт-Петербургом, автомобільний рух зупинено: тепер дорожнє покриття перегороджено бетонними «зубами дракона» та протитанковими «їжаками», а периметр укріплено розгорнутими лініями колючого дроту. Це більше не спільний економічний простір із російським Івангородом — кожен елемент інфраструктури підпорядкований логіці стримування.
Фото надане Силами оборони Естонії / Kaitseliit 
Eesti Politsei- ja Piirivalveamet
Саме тут Таллінн зводить Балтійську лінію оборони. До кінця 2027 року в Естонії планується побудувати близько 600 бетонних бункерів, більшість з яких зосереджено саме на нарвському напрямку. Ці об’єкти — стандартизовані модульні конструкції площею 35 квадратних метрів, здатні витримати пряме влучання артилерійського снаряда калібру 152 мм. Кожен з них розрахований на тривале автономне перебування десяти солдатів, що перетворює прикордонну смугу на мережу опорних пунктів, інтегрованих у ландшафт.
Головним активом такого захисту є члени «Кайтселійту» (Kaitseliit) — добровольчого воєнізованого союзу, що підпорядковується Міністерству оборони Естонії та є основою доктрини всеохопного спротиву. Ця організація налічує понад 22 тисячі волонтерів, які поза основною роботою залишаються бійцями територіальних підрозділів. «Кайтселійт» має власну зброю, форму та розгалужену мережу осередків — кожен повіт представлений окремою бойовою одиницею (malev).
Фото надане Силами оборони Естонії / Kaitseliit
Держава інтегрує дітей у систему безпеки через молодіжні крила «Кайтселійту»: Noored Kotkad («Юні орли» для хлопців) та Kodutütred («Дочки Батьківщини» для дівчат). Долучитися до них можна вже з семи років. Тут діти проходять системні вишколи: вивчають картографію, основи виживання в лісі, домедичну допомогу та цивільний захист. Ці організації, засновані ще у 1930-х роках і відновлені після розпаду СРСР, сьогодні об’єднують понад 20 тисяч дітей — це майже 15% усіх школярів Естонії відповідного віку.
97% мешканців Нарви — російськомовні. Після Другої світової війни радянська влада заборонила корінним естонцям повертатися до повністю зруйнованого міста. Туди заселяли переселенців із глибинки Союзу для роботи на мануфактурах. Місто перетворили на штучний індустріальний анклав, який десятиліттями функціонував у повному мовному та соціальному симбіозі з російським Івангородом.
Зараз Естонія реалізує повний перехід системи освіти на естонську мову, що супроводжується фінансовими стимулами — вчителям у Нарві виплачують надбавки з коефіцієнтом 1,5. Мовний департамент (Keeleamet) посилив контроль за дотриманням законодавства в муніципальних і медичних установах, усуваючи можливості для формування «паралельного» інформаційного поля.
Уряд також системно переносить державні інституції до міста, щоб посилити присутність центру. Відкриття коледжу Академії внутрішніх справ у Нарві та фінансування російськомовного суспільного каналу ETV+ спрямоване на створення альтернатив. Економічна модель регіону Іда-Вірумаа змінюється: через закриття кордону рівень безробіття у Нарві сягнув 10%, проте держава компенсує це інвестиціями в оборонний сектор та новими робочими місцями у сфері безпеки й критичної інфраструктури.
Цифровий складник оборони Естонії включає концепцію залучення кожного громадянина. Застосунок Ole valmis! («Будь готовий!») дає змогу користувачам оперативно повідомляти про підозрілі об’єкти або дрони, передаючи GPS-координати безпосередньо до центрів управління. Ця екосистема доповнюється мережею зі 110 стратегічних магазинів (kriisipoed), які отримали державні субсидії на встановлення генераторів та автономних терміналів. Понад 80% населення Естонії підтримують збройний опір у разі вторгнення. Показовою є динаміка в прикордонні — в регіоні Іда-Вірумаа рівень готовності до оборони зріс із 73 до 82% порівняно з 2022-м.
Оснащується й кордон. Технологічний контроль на нарвському напрямку очолює Еерік Пурґел. Під його керівництвом прикордонна служба перейшла на рейки високотехнологічного моніторингу: вежі спостереження обладнані камерами з інтегрованим штучним інтелектом, здатним ідентифікувати рух у складних метеоумовах. Безпекова архітектура «Мосту Дружби» також зазнала змін. Упроваджено процедуру біометричного контролю, включно з обов’язковим зняттям відбитків пальців безпосередньо на пішохідному переході. Пункт пропуску доповнюють масивні гідравлічні бар’єри та системи дистанційного керування шлюзами.
Еерік ПурґелФото надане поліційно-прикордонною службою Естонії / Eesti Politsei- ja Piirivalveamet
Реальність загрози підкріплюється інцидентами в «сірій зоні». Незаконне проникнення російського судна на повітряній подушці у Васкнарві стало черговим тестом на швидкість реакції естонських сил. Окрім того, регіон постійно перебуває під впливом засобів радіоелектронної боротьби — глушіння GPS-сигналів у районі Балтійського моря стало системним. У відповідь Естонія посилила радарне покриття та запровадила нові протоколи моніторингу акваторії річки та Чудського озера.
Фінляндія
Фото надане Прикордонною службою Фінляндії / Rajavartiolaitos
Південна Карелія (центрами якої є Іматра та Лаппеенранта) отримувала від російських туристів близько 300–330 млн євро щороку. Понад 90% усіх чеків Tax Free, що їх оформлювали на південно-східному кордоні Фінляндії, припадали на громадян РФ. Через пункт пропуску «Іматра — Свєтогорськ» у пікові роки проходило до 1,5 мільйона осіб на рік. Для міста з населенням у 25 тисяч це — колосальний споживчий ринок.
Фото надане Прикордонною службою Фінляндії / Rajavartiolaitos
Країна остаточно вийшла з тіні «фінляндизації» (suomettuminen). Протягом десятиліть Фінляндія використовувала обмежену зовнішню політику для економічного процвітання, стала головним торговельним партнером СРСР на Заході, отримуючи дешеві енергоресурси в обмін на свої товари (кораблі, папір, одяг).
Власники невеликих прикордонних готелів і логістичних хабів, які у 2018–2019 роках брали багатомільйонні позики під розширення інфраструктури, сьогодні констатують дефолт бізнес-моделей. За даними Статистичного центру Фінляндії, кількість банкрутств у провінціях Південна Карелія та Кюменлааксо у 2023–2024 роках сягнула десятирічного максимуму.
Підприємці, чий обіг на 80–90% залежав від російського споживача, називають урядову програму життєздатності Східної Фінляндії (Itä-Suomen ohjelma) «краплею в морі». Виділені субсидії переважно спрямовані на довгострокову енергетичну трансформацію та цифрові інновації, тоді як локальний бізнес потребує прямих компенсацій для покриття фіксованих витрат на утримання заморожених об’єктів.
Після України: хто наступний у прицілі Кремля
У муніципальних радах Іматри дискусії про «патріотичний збиток» стають дедалі жорсткішими: бізнес визнає необхідність тотальної оборони, але відмовляється бути її одноосібним спонсором. Проте рівень підтримки закриття кордону серед фінів стабільно перевищує 80%. Місцеві потроху переорієнтовуються на внутрішній ринок та обслуговування контингентів НАТО, що регулярно прибувають на навчання Nordic Response.
У лісовій місцевості регіону реалізовується стратегічний проєкт Itäraja-aita — будівництво капітального східного оборонного валу. У 1940–1944 роках, після поразки у Зимовій війні, фіни звели 1200-кілометровий вал із бетонних бункерів та гранітних протитанкових «зубів», що простягнувся від Фінської затоки до Арктики. Хоча лінія Салпа ніколи не використовувалася безпосередньо у боях (наступ радянських військ 1944 року було зупинено на підступах до неї), вона відіграла критичну роль як чинник стримування.
Досвід Салпа сьогодні є базовим для проєкту Itäraja-aita: стратегія глибокої ешелонованої оборони, використання природних ландшафтів Карелії та інтеграція цивільної інфраструктури у військовий план. Хоча загальна протяжність фіно-російського кордону становить 1343 кілометри, Гельсінкі не планують огороджувати кожен метр. Стратегія точкова — 200 кілометрів огорожі зводять у найризикованіших зонах, передусім навколо пунктів пропуску й на ділянках, придатних для масового перетину.
<img