Зростання ядерного арсеналу в Європі – Франція може взяти на себе керівництво програмою.

ЗМІ вказують на країну, яка може стати лідером у цій програмі.

Спроби президента США Дональда Трампа придбати Гренландію відновили дискусії про те, чи повинні інші європейські нації прагнути до створення власного ядерного арсеналу. Це питання піднімалося навіть у Швеції, яка протягом багатьох років виступала за роззброєння. Так, у січні одна з провідних шведських газет Dagens Nyheter запропонувала «спільну скандинавську» ядерну ініціативу, можливо, у співпраці з Німеччиною.Як зазначає The Economist, подібні обговорення відбуваються й в інших країнах – політики тихо розглядають можливість відмови від американської ядерної парасольки.

Водночас ключовою є співпраця між двома ядерними державами Європи – Великою Британією та Францією. У липні 2025 року ці країни домовилися «координувати» використання своїх ядерних арсеналів і заявили, що «немає жодної надзвичайної загрози для Європи, яка б не вимагала відповіді з боку наших двох країн».

Обидві держави також створили керівну групу для ядерної програми, до якої входять високопосадовці з дипломатичних та військових кіл, яка зустрілася в грудні в Парижі. Там Франція вперше запросила Велику Британію спостерігати за її симуляційними навчаннями «Покер» – щоквартальним показом її повітряних стратегічних ядерних сил. Представник французького оборонного відомства охарактеризував це як ознаку «міцної двосторонньої довіри», що була встановлена з часів Нортвуда.

При цьому президент Франції Еммануель Макрон виключив можливість змін до повністю незалежних повноважень країни щодо запуску ракет. Однак це не заважає детальним переговорам з іншими європейськими державами, зокрема з Німеччиною.

25 січня прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон повідомив, що провів попередні переговори з Францією та Великою Британією щодо співпраці в сфері ядерної зброї, але додав, що ці переговори «ще не дуже конкретні». Одним із можливих кроків може бути чіткіше визначення Макроном європейського виміру життєво важливих інтересів Франції.

Ще одним варіантом могли б стати спільні навчання з ядерних ударів з іншими європейськими повітряними силами. Це створило б міцнішу основу для співпраці у воєнний час.

Етьєн Маркюз та Еммануель Метр з Федерального товариства оборони зазначили, що інші країни могли б врешті-решт надати військово-морську підтримку атомним підводним човнам або ударну підтримку французьким літакам з ядерною зброєю. Це вже почали робити шведські та фінські військові літаки для поточної місії НАТО зі спільного використання ядерної зброї, що передбачає використання американської тактичної ядерної зброї.

Французи також могли б розгорнути винищувачі з частини флоту, здатної нести ядерну зброю, у Німеччині чи інших європейських країнах, як це було зроблено – без озброєння – у Швеції та Польщі минулого року. Найбільш амбітним варіантом, що імітує існуючу схему НАТО, було б попереднє розміщення ядерної зброї повітряного базування в країнах-союзниках.

Видання зазначає, що американські чиновники зневажливо ставляться до ідеї, що значно менші британські чи французькі ядерні арсенали могли б замінити американську «парасольку». Вони стверджують, що тривале стримування вимагає великого та точного арсеналу, здатного вразити російські ракети до їх запуску, щоб обмежити шкоду для країни, яка надає гарантії. Лише це зробить використання ядерної зброї для захисту чужої території переконливим.

Французькі аналітики, спираючись на національну доктрину «суворої достатності» щодо ядерних боєголовок, заперечують і додають, що це догма холодної війни. Багато хто в Німеччині «вірить французькому аргументу… що французька пропозиція має більшу довіру» через свою близькість, «навіть якщо вона менш потужна».

Аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень Александер Болльфрасс вказує на те, що невисловлена проблема полягає в тому, що довіра між країнами може змінюватися, оскільки найпопулярнішою партією Франції сьогодні є правопопулістське Національне об’єднання.

«Якщо незабаром у Франції буде новий президент, ця людина може мати зовсім інший погляд на національні інтереси Франції», – зазначив він.

Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Європа не здатна захищати себе без США. У відповідь прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен підкреслила, що в нинішніх умовах це буде надзвичайно складно. Вона пояснила, що це пов’язано з залежністю від США у питаннях розвідки, ядерної зброї та інших стратегічних сферах.

Politico пише, що Рютте помиляється щодо європейської оборони. Мовляв, подібні заяви ігнорують реальні можливості континенту.

Водночас, як зазначають в Euractiv, інституції ЄС почали досліджувати можливості безпечного обміну інформацією між європейськими арміями та оборонними структурами без залучення США. Документи свідчать, що міжурядовий оборонний орган ЄС планує до 2030 року запровадити повноцінну платформу для обміну військовими даними.