Фурса прокоментував ракетні атаки Росії на Київ та їхній вплив на економіку Російської Федерації.

Кількість та інтенсивність балістичних ракет, які Путін запускає на Київ за одну ніч, прямо пропорційна числу заголовків у західних медіа про військову та економічну вразливість Росії й обернено пропорційна “успіхам” російської армії на фронті

Дивно, що цього разу без “Орєшніка”. Адже Путіну була потрібна максимальна гучність. Щоб заглушити голоси в його голові. Голоси західної преси, шепіт соратників і мовчазні нарікання підданих.

В західних медіа активно з’являються статті про те, що економічна ситуація в Путіна критична. Навіть незважаючи на подарунок від Трампа у вигляді дорогої нафти та частково знятих санкцій. Тут і бізнес, який підкреслює, що для порятунку економіки необхідно зупинити війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк і Мінфін наважились прийти до Путіна в бункер і повідомити йому, що коштів на війну немає.

В останнє віриться дуже важко. Бо все більше нагадує старий анекдот про сина, який буде менше їсти на фоні здорожчання алкоголю. І рідко коли російські чиновники проявляли таку сміливість і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, можливо, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконечка, через яке міг би залетіти український дрон, наважитись легше.

Читайте також: Переговори про мир і вибори в США. Чому нас занурюють в уявну реальність?

Проте інтенсивність статей свідчить про те, що відчуття кризи, що невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно виникає, почали охоче ділитися цим відчуттям із західними журналістами. Якщо відкинути традиційну параною і підозрілість, що завжди супроводжує справи Москви, це не може не радувати. Особливо на фоні надприбутків, які отримує російський бюджет від війни в Затоці. Тим більше, що всі доходи бюджету ще не відображені. Адже існує часовий лаг з податків, і деякі з них сплачуються раз на квартал. І ми не бачимо всієї картини. Але міністр фінансів, що приходить до Путіна і наважується заговорити про завершення війни, бачить.

Отже, що ж сталося? Все дуже просто. Війна — це дуже витратно. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав кошти на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І потрібно робити вибір, як фінансувати війну. Бо залишилось зовсім мало.

Насправді, те, що відбувається, є цілком очікуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати, що також було пов’язано з витратами на війну. Вони розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підвищили облікову ставку — єдиний можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не тільки придушила інфляцію, але й задушила економіку.

Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс останні проблеми з інтернетом. Це все наклалось після. І в результаті в країні-агресорці реальні доходи населення у 2026 році почали падати. В той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна неймовірно більше вдарила по економіці України.

Насправді, Путін упустив момент виходу, коли Трамп, тільки-но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що для всіх навколо зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року.

Але він не скористався пропозицією, від якої не можна було відмовитися. І тепер ситуація щодня погіршується. І він просто не може виступати з позиції сили. І мова не лише про стагнацію російської армії на фронті і дефіцит пального в Криму. Знову ж таки, в першу чергу, про економіку, яка дуже часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки триває війна.

В Україні часто повторюють помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб підтримувати економіку на плаву. Бо є якась економіка воєнного часу. І є витрати на виробництво зброї та гроші російським солдатам. І без цього російська економіка заглухне. Але тут важливе не “війна”, а “витрати”. Власне, коли у вас є гроші і ви готові їх витрачати, не принципово на що. Ви можете стимулювати економіку неефективно, спалюючи гроші у війні. А можете, якщо ці гроші у вас є, інвестувати в інфраструктуру, реалізовувати масштабні проєкти, зменшувати податки, і набагато ефективніше стимулювати ту ж економіку. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на “нормальність” у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.

Читайте також: Росію доб’є… капіталізм

Але знову ж таки. Ключове – наявність грошей. У випадку України – є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть в контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді – це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше. А ці очікування спровокують прискорення падіння.

Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться?

Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці відбувається поступово. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше, ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зірвати стоп-кран. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже упустив. Але Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво. А поки надія є, Путін буде продовжувати. Щоб йому там не розповідали нудні фінансисти.

Але ці голоси його непокоять. І він буде намагатися їх приглушити. Як вміє. Як вміє терорист. Вибухами.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів