Іран планує експортувати 20 мільйонів барелів нафти. Тегеран готується до вивозу цього обсягу.

Тегеран швидко відновлює великі поставки сировини через свій основний нафтовий вузол після укладення тимчасової мирної угоди з Вашингтоном.

Іран офіційно відновив завантаження сирої нафти на своєму ключовому експортному терміналі на острові Харг після приблизно шеститижневої паузи. Це стало можливим завдяки зняттю морської блокади портів країни, яку раніше підтримували Військово-морські сили США, що тривалий час обмежувало постачання енергоресурсів на світовий ринок, повідомляє інформаційне агентство Bloomberg.

Згідно з даними супутникових знімків європейських апаратів Sentinel-1 та Sentinel-2, біля причалів термінала Sea Island на заході від Харга вже пришвартувалися або наближаються три надвеликі нафтові танкери класу VLCC (Very Large Crude Carrier — надвеликі нафтоналивні судна, кожне з яких здатне вмістити близько двох мільйонів барелів нафти). Супутникові дані підтверджують, що ще у п’ятницю, 19 червня 2026 року, причали були вільними, а вже в суботу, 20 червня, почалося активне маневрування суден. Це свідчить про те, що Тегеран намагається максимально швидко скористатися вигідними для країни умовами тимчасової угоди зі США щодо своїх логістичних маршрутів.

Власний флот Ірану

Незважаючи на те, що міжнародні судноплавні компанії наразі проявляють обережність і побоюються відправляти свої кораблі через Ормузьку протоку (найважливіший морський нафтовий маршрут світу, безпека транзиту яким залишається під питанням через війну), Іран задіяв свій власний флот. Зокрема, у четвер через протоку пройшли такі порожні танкери:

• Stream;
• Impalas;
• Lauren II.

Усі вони наразі знаходяться біля острова Харг, на який припадає близько 90 відсотків усього нафтового експорту країни.

Мільйони барелів нафти

Поки діяла американська морська блокада, іранська сторона накопичувала сировину. Тегеран зміг перемістити близько 20 мільйонів барелів нафти на танкери, які стояли на якорі біля порту Чабагар, неподалік від кордону з Пакистаном. Наразі частина цих завантажених суден почала рух у напрямку Ормузької протоки та наближається до острова Лаван у південній частині Перської затоки. Враховуючи, що на сході від Харга залишаються на якорі ще принаймні 20 танкерів різного тоннажу, Іран має величезні запаси сировини, готової до негайного виходу на глобальний ринок, що, безумовно, вплине на світові ціни на нафту у бік зниження.

Нагадаємо, що тривала напруженість у Перській затоці призвела до запровадження жорстких обмежень з боку США. Протягом періоду з 6 травня 2026 року супутники фіксували лише один великий танкер біля причалів острова Харг протягом 27 днів із 44. Ситуація кардинально змінилася після підписання тимчасової мирної угоди між Вашингтоном та Тегераном, яка відкрила заблоковані лінії постачання та зробила Іран головним бенефіціаром поточного ослаблення геополітичної напруги в регіоні.

Війна завершилася, нафтові ринки зітхнули з полегшенням, танкери знову проходять через Ормузьку протоку. Але за зовнішнім умиротворенням ховаються питання: хто насправді вийшов переможцем із цього протистояння, і головне — чи варто було взагалі розпочинати цю війну? Чому після військової кампанії та гучних заяв Трампа Іран зберіг великий простір для маневру, а США взяли на себе масштабні фінансові зобов’язання? Відповіді у статті «Трамп оголосив про перемогу. Чому угода з Іраном схожа на капітуляцію США» шукає член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов.