Нігерія, Алжир та Нігер можуть стати альтернативними постачальниками газу для Європейського Союзу, замінивши російські поставки.

Нігерія, Нігер та Алжир об’єднують зусилля для постачання до Європи 30 млрд кубометрів газу щороку на фоні відмови від російського пального. Вони планують збудувати газопровід довжиною 4 128 км

Нігерія, Нігер та Алжир активізували реалізацію великого проєкту Транссахарського газопроводу, який має забезпечити постачання до 30 млрд кубометрів природного газу на рік до Європи. Ця ініціатива набуває особливого значення в умовах поступового зменшення залежності європейських країн від російських енергоресурсів.

Про це повідомляє видання Business Insider Africa.

Зокрема, зазначається, що на території Алжиру вже розпочато будівельні роботи на майбутньому маршруті газопроводу. Це стало важливим етапом у реалізації багаторічного плану транспортування нігерійського газу через Нігер до європейських споживачів.

Запуск будівництва наближає реалізацію одного з найбільших енергетичних проєктів на африканському континенті. Магістраль проходитиме через Нігерію та Нігер, після чого інтегруватиметься в існуючу газотранспортну систему Алжиру та його експортну інфраструктуру.

У церемонії початку робіт взяли участь міністр енергетики та гірничодобувної промисловості Алжиру Мохамед Аркаб, державний міністр нафтових ресурсів Нігерії Екперікпе Екпо та міністр нафти Нігеру Хамаду Тіні.

Згідно з проєктом, газопровід матиме довжину приблизно 4 128 кілометрів. Його маршрут пролягатиме від міста Варрі на півдні Нігерії через територію Нігеру до алжирського газового центру Хассі-Р’Мель.

Після введення в експлуатацію система зможе транспортувати до 30 млрд кубометрів природного газу щороку.

З Хассі-Р’Меля паливо надходитиме до середземноморських експортних терміналів та міжнародних трубопровідних маршрутів через вже наявну алжирську мережу, що забезпечує доступ до європейських ринків.

Алжир розпочав будівництво нової пустельної ділянки

Відповідно до проєктних матеріалів, які цитують місцеві медіа, новий відрізок газопроводу в Алжирі матиме довжину близько 1 210 кілометрів і з’єднає кордон із Нігером із містом Аулеф на півдні країни.

Ця ділянка буде інтегрована з чинною інфраструктурою, що веде до Хассі-Р’Меля — одного з найбільших газових родовищ Африки.

Оскільки значна частина трубопровідної мережі в Алжирі вже функціонує, обсяги нового будівництва в країні будуть відносно обмеженими.

У Нігері, у свою чергу, планують розпочати роботи на власній 720-кілометровій ділянці на початку 2027 року. Про це повідомив міністр нафти країни Хамаду Тіні.

За його словами, йдеться про історичний проєкт, який може суттєво вплинути на економічний розвиток і соціальне становище громад, розташованих уздовж маршруту майбутнього газопроводу.

Африканські країни прагнуть зміцнити свої позиції на газовому ринку

Реалізація проєкту відкриє для Нігерії новий шлях експорту газу до Європи поряд із чинними поставками скрапленого природного газу морським шляхом. Для Нігеру це означатиме зміцнення ролі ключової транзитної держави, а для Алжиру — подальше підвищення статусу одного з основних постачальників газу на європейський ринок.

Сьогодні Алжир забезпечує близько 12% імпорту природного газу до Європейського Союзу та має необхідну інфраструктуру для подальшого транспортування нігерійського газу до європейських споживачів.

Зацікавленість у реалізації проєкту помітно зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році, коли європейські держави почали активно диверсифікувати джерела енергопостачання.

ЄС має намір повністю припинити залежність від російського газу до кінця 2027 року. Постачання російського скрапленого газу планують зупинити до кінця 2026 року, а імпорт трубопровідного газу — до 30 вересня 2027 року, з можливістю короткого технічного продовження терміну.

Транссахарський маршрут конкурує з проєктом Нігерія—Марокко

Попри перспективність Транссахарського газопроводу, він має серйозного конкурента — проєкт газопроводу Нігерія—Марокко, який також розрахований на постачання нігерійського газу до Європи.

Якщо транссахарський маршрут є коротшим і проходить через внутрішні райони континенту, то марокканський варіант прокладається вздовж атлантичного узбережжя. Він має об’єднати низку держав Західної Африки, після чого вийти до Марокко та потенційно забезпечити доступ до європейських ринків.

Чи становить загрозу проєкту активізація військових дій

Проєкт стикається із серйозними безпековими викликами. Головним із них залишається нестабільна ситуація в Нігері, який уже багато років є одним із центрів збройного конфлікту в регіоні Сахелю.

На території Нігеру триває боротьба урядових сил із джихадистськими угрупованнями, пов’язаними з «Ісламською державою», «Аль-Каїдою» та іншими радикальними організаціями. Особливо напруженою залишається ситуація в прикордонних районах із Малі, Буркіна-Фасо та Нігерією, де бойовики регулярно атакують військові бази, транспортні маршрути та цивільні поселення.

Додаткова нестабільність виникла після військового перевороту в липні 2023 року, коли владу в країні захопила військова хунта на чолі з генералом Абдурахаманом Тіані. Після зміни влади Нігер переорієнтував свою зовнішню політику, скоротивши співпрацю із західними партнерами та почавши активніше взаємодіяти з іншими країнами Сахелю у сфері безпеки.

Саме через територію Нігеру проходитиме близько 720 кілометрів майбутнього газопроводу. Це викликало занепокоєння інвесторів, оскільки великі енергетичні об’єкти можуть стати цілями для нападів з боку озброєних угруповань. Окрім того, Нігерія налагодила дружні стосунки із Росією, якій не вигідна реалізація цього проєкту.

Водночас загроза для самого проєкту не є критичною. Значна частина маршруту проходитиме через малонаселені пустельні райони Сахари, де активність бойовиків суттєво нижча, ніж у західних регіонах країни. Крім того, газопровід планують прокладати під землею, що значно ускладнює можливість диверсій порівняно з відкритими об’єктами інфраструктури. Найбільш вразливими залишатимуться компресорні станції та інші наземні елементи системи, яким можна забезпечити охорону.