На саміт НАТО президент вирушає з метою закріпити в підсумковому документі нову формулу співпраці з Альянсом.
Україна окреслила ряд цілей, з якими планує відвідати липневий саміт НАТО в Анкарі. Після чотирьох років активних бойових дій та маючи унікальний військовий досвід, Київ вважає, що Україна більше не є реципієнтом безпеки, а стала її контрибутором, зазначає у статті «Без ілюзій: навіщо Україна їде на саміт НАТО в Анкарі» Володимир Кім.
«Незважаючи на труднощі, розчарування та скептицизм, Київ їде до Анкари не з порожніми руками. Україна, яка вже понад чотири роки веде найактивнішу війну в Європі з часів Другої світової, прибула на саміт з унікальним бойовим досвідом, розвиненою дроновою індустрією та власним оборонно-промисловим комплексом, здатним виготовляти зброю в умовах активних бойових дій. У Києві вважають, що Україна сьогодні не реципієнт безпеки, а її контрибутор», — зазначає автор.
За словами Кіма, це є заявкою на нову формулу співпраці з НАТО. Банкова прагне закріпити її в підсумковому документі саміту. Якщо в Анкарі члени Альянсу закріплять таку логіку в рішеннях і практичних механізмах, то цей саміт стане ще одним кроком до переосмислення ролі України в архітектурі безпеки Європи на фоні невизначеності майбутнього формату взаємовідносин.
«Але для нашої країни важливо, щоб це переосмислення також стосувалося питань гарантій безпеки, без яких українці завжди житимуть під загрозою відновлення війни з боку Кремля та з ризиком опинитися наодинці з агресивною Росією», — додав Кім.
Автор зазначає, що одне з завдань, які Київ поставив перед самітом, вже вдалося реалізувати — візит президента України Володимира Зеленського до Анкари. Під час візиту до Києва генсек Альянсу Марк Рютте передав йому запрошення.
Крім того, Київ прагне проведення засідання Ради Україна-НАТО на рівні міністрів. І, судячи з усього, додає автор, в Анкарі таке засідання відбудеться. Але поки що невідомо, хто зустрічатиметься: міністри закордонних справ чи керівники військових відомств.
Також Київ наразі зацікавлений у вирішенні питання фінансування України з боку НАТО, а також у співпраці в сфері оборонно-промислового комплексу.