Війна в Україні продовжиться – фронт залишився стабільним, проте політичні ризики зросли, згідно з аналізом фахівця.

Україна стабілізувалася на фронті, але входить у глибоку політичну кризу.

Ситуація в Україні ілюструє дві абсолютно протилежні крайнощі: з одного боку, фронт демонструє відновлення відносної переваги України, а з іншого — внутрішня політична система опинилася в серйозній кризі, зазначає в статті для журналу Diplomaatia Міжнародного центру оборони та безпеки Естонії словацький аналітик і колишній дипломат Балаж Ярабік.

Автор підкреслює, що після виходу з політичної еліти Андрія Єрмака політична система України стала більш фрагментованою, проте все ще залишається президентоцентричною. Наразі влада функціонує через більш переговорні механізми, а поточне антикорупційне розслідування має значний потенціал для впливу.

«Наступник Єрмака, Кирило Буданов, продемонстрував більшу гнучкість у питаннях врегулювання, ніж офіційна позиція, залишаючись при цьому інституційно закріпленим у рамках президентської системи. Очікування щодо найближчого врегулювання і виборів зменшилися, особливо після подій в Ірані. Київ зараз готується до того, що війна триватиме щонайменше до 2026 року. Цей відхід від політичної кінцевої гри стабілізував систему в короткостроковій перспективі, але за рахунок зростання інституційної напруги», – зазначає Ярабік.

Водночас на зовнішньополітичному фронті Україна стабілізувалася — шлях до ЄС майже відкритий. Відповідно, асиметрія стає дедалі більш вираженою: Україна стабілізується зовні, тоді як внутрішній тиск зростає.

Напруга посилюється складною ситуацією в енергетичному секторі, який зазнав значних втрат від російських атак. Напередодні наступної зими Київ все частіше розглядає найближчі місяці як можливість для досягнення принаймні часткової угоди у формі енергетичного припинення вогню. Це створює подвійний ефект у позиції України: зростання впевненості, що виникає з бойової стійкості, у поєднанні з терміновістю, зумовленою обмеженнями інфраструктури.

Водночас аналітик зазначає, що через тривалість війни будь-яке остаточне врегулювання, найімовірніше, буде наслідком кумулятивного виснаження, а не явної військової перемоги: «У цьому контексті баланс стійкості на фронті стає таким же важливим, як і події на полі бою», – підкреслює він.

Хоча зміни в оточенні президента Володимира Зеленського були формальними, вони вплинули на внутрішній баланс сил. Загалом відхід Єрмака не призвів до ширшої політичної перебудови.

Позиція Буданова насправді є більш обмеженою, ніж це може здаватися з його офіційної ролі. Йому не вдалося створити повністю лояльну команду в офісі, і він покладається на кадри, успадковані від попередника. Відповідно, вплив Буданова значною мірою залежить від координації з Давидом Арахамією як у питаннях парламентських голосувань, так і в переговорах. Його політичний вплив полягає у напівнезалежному публічному голосі, що проявилося в серії інтерв’ю, в яких він відхилився від офіційної риторики щодо перспектив врегулювання, війни з використанням дронів і навіть питань, пов’язаних із церквою.

Паралельно парламентська фракція «Слуга народу» більше не має стабільної більшості, а результати законодавчої діяльності залежать від ситуативних коаліцій. Зовнішні фінансові умови — пов’язані зі структурною залежністю України від фінансування ЄС — залишаються ключовим дисциплінуючим механізмом.

Діяльність антикорупційних органів має значний потенціал для дестабілізації, і будь-яка серйозна справа, пов’язана з Андрієм Єрмаком, матиме наслідки, що поширюватимуться аж до президентського рівня.

Економічний тиск всередині країни підсилює невдоволення населення — постійна інфляція, особливо в секторах енергетики, продовольства та пального, призводить до того, що люди обмежують витрати до найнеобхіднішого.

Затримки у прийнятті рішень на центральному рівні — особливо щодо децентралізації, закупівель та підготовки до зими — викликають дедалі більшу стурбованість у експертів галузі. Поки місцева влада та приватні компанії діють швидше, центральна координація відстає, що підвищує ризик пропустити критичний період підготовки до наступної зими.

Різноманітні події також свідчать про глибоко вкорінені системні проблеми. Зокрема, в обігу залишається велика кількість необлікованої зброї, а кількість насильницьких інцидентів значно зросла.

Додатковими факторами стресу є тривале психологічне напруження, зловживання алкоголем та наркотиками, пов’язані з умовами перебування на передовій, а також еволюція злочинної діяльності, такої як шахрайські мережі.

Внутрішня ситуація в ЄС також стає чіткішою — скептицизм щодо вступу України до Союзу виявляється все відкритіше, зміщуючи дискусію від швидкого вступу до поетапної, умовної інтеграції.