У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, що стосується антикорупційної стратегії, без внесення змін з боку уряду. Причини цього кроку залишаються предметом обговорення.

Кабінет міністрів так і не ухвалив законопроєкт із власними поправками.

У Верховній Раді України за ініціативою голови комітету з питань антикорупційної політики Анастасії Радіної зареєстровано проєкт закону №15230 «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки», який також відомий як антикорупційна стратегія України.

Радіна підкреслила, що хоча Кабінет міністрів отримав документ ще 2 квітня, проте за місяць так і не ухвалив його, тому вона зареєструвала законопроєкт у редакції Національного агентства з питань запобігання корупції до внесення змін урядом.

«Текст, підготовлений НАЗК, — достатньо якісний. Я маю власне бачення щодо посилення ряду норм, проте свідомо подаю саме текст НАЗК. Адже відповідно до закону саме вони є розробниками проєкту антикорупційної стратегії. Для цього НАЗК провело 26 громадських обговорень із 790 експертами. Верховна Рада має право отримати документ у вигляді, який є результатом цієї роботи, а не результатом політичних угод. Власне, закон не передбачає необхідності подання стратегії саме урядом», – зазначила депутатка у Facebook.

Вона додала, що чекати далі законопроєкт із поправками від уряду просто немає часу, оскільки крайній термін плану Ukraine Facility для ухвалення антикорупційної стратегії припадає на кінець червня цього року.

За словами Радіної, у законопроєкті є положення, які відповідають як бенчмаркам для вступу України до ЄС, так і грудневому комюніке Качки-Кос. Зокрема, залучення конкурсної комісії до процедури призначення генерального прокурора та реформа Державного бюро розслідувань.

«Проситиму колег підтримати Антикорупційну стратегію в першому читанні і якнайшвидше розпочати дискусію до другого», – підсумувала вона.

Нагадаємо, Кабінет міністрів кілька разів відкладав голосування за антикорупційну стратегію. При цьому на етапі доопрацювання документа урядом з нього вилучили частину ключових положень, таких як норми щодо запровадження конкурсів на посади генерального прокурора та керівників Державного бюро розслідувань і Національної поліції.

Також уряд чинив опір у таких напрямках, як зміни податкової політики, трансформація митниці та нормативна база щодо приватизації землі в громадах, але за даними D.UA частину ключових положень у цих напрямках вдалося зберегти.

У статті «Без конкурсу на генпрокурора: як уряд переписує антикорупційну стратегію» редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова проаналізувала, де саме президент, який зосередив усю повноту влади в країні, гальмував зміни для подолання корупції.