Під крижаними покривами Антарктиди вчені виявили величезну приховану структуру.

Регіон складається з приблизно 30 з’єднаних один з одним басейнів.

Команда дослідників під керівництвом Еджидіо Армадільо з Генуезького університету виявила під льодом Східної Антарктиди величезну приховану структуру. На їхню думку, це віялоподібна провінція, що складається з 30 сполучених між собою басейнів, повідомляє Science Alert.

Вона простягається до узбережжя, немов хтось взяв частину Антарктиди і розсунув її навколо центральної опорної точки всередині континенту.

Науковці назвали це утворення Східно-Антарктичною віялоподібною улоговиною (EAFBP) і вважають, що воно виникло до розпаду суперконтиненту Гондвана, створивши зону слабкості, яка, можливо, згодом сприяла розділенню Антарктиди та Австралії. Імовірно, цей регіон продовжує впливати на формування Антарктиди й сьогодні.

Університет Генуї

“Оскільки ці улоговини розташовані під приблизно половиною Східно-Антарктичного крижаного щита, вони, ймовірно, мають значний вплив як на рух льоду, так і на еволюцію ландшафту, що робить їх важливими для антарктичних льодовикових і гідрологічних процесів”, — зазначили вчені.

Інформація про те, що приховано під льодом Антарктиди, є важливою, оскільки він не залишається статичним. Його рух визначається контурами корінних порід. Розуміння цих контурів може дати уявлення про напрямок цього потоку.

Під час дослідження науковці не ставили за мету виявити щось нове в Антарктиді. Їхньою основною метою було зрозуміти, якою б вона виглядала, якби лід зник. За оцінками, Антарктида вкрита 27 мільйонами кубічних кілометрів льоду, і він не просто лежить. Його маса тисне на корінні породи вниз. Якби лід зник, земля піднялася б угору, збільшившись у висоті на кілометр.

На думку вчених, у багатьох льодовиків, що розташовані в цьому регіоні, спостерігається однакова базова геометрія: це не випадкові поглиблення, а ті, що розходяться від загальної центральної точки поблизу Південного полюса. Дослідники описують це як “цілісний радіальний малюнок континентального масштабу”.

Геометрія нагадує сфенохазм – тип тектонічної структури, який був описаний у 1955 році як “трикутний розрив океанічної кори, що розділяє два кратонні блоки з межами розломів, які сходяться в одній точці, і який інтерпретується як такий, що виник унаслідок обертання одного з блоків відносно іншого”.

Вчені склали перелік процесів, які могли б сформувати цей ландшафт. Великі басейни можуть бути створені кількома механізмами, включаючи успадковані структури, рифтогенез, льодовикову ерозію і розтягування земної кори.

Проте радіальне розташування антарктичних басейнів, разом із особливостями товщини земної кори і топографією, найточніше відповідає процесу, відомому як обертальне розтягування, під час якого кора розширюється від точки опори, подібно до ручного віяла, що розкривається.

Якщо це припущення підтвердиться, структура може зберігати свідчення тектонічної активності, що передувала розпаду Гондвани, а також підказки про подальше відділення Антарктиди від Австралії.

Раніше науковці повідомили, що в найближчі десятиліття Антарктика нагріватиметься в 1,4 раза швидше, ніж її частина Південної півкулі, що оточує її. Це призведе до екстремального підвищення рівня моря і руйнування полярних екосистем.