Вчені виявили в Африці залишки трьох осіб та артефакти, що дозволяють краще зрозуміти, як жили давні люди 100 тисяч років тому.

Розкопки, проведені в Африці, пролили світло на спосіб життя давніх людей.

Археологи, які здійснюють великомасштабні розкопки в Африці, виявили сліди людей, що населяли цей регіон 100 тисяч років тому. Дослідники знайшли тисячі артефактів і залишків тварин, а також осадові породи, які свідчать про те, що Homo sapiens неодноразово відвідували лісисту територію сучасної Афарської рифтової долини в Ефіопії, до того, як сучасні люди почали розселятися Євразією, повідомляє Science Alert.

Проте це існування не було позбавлене небезпек. Вчені виявили три скелети людей, які розповіли про абсолютно різні обставини смерті: відносно швидке поховання, спалення та напад диких тварин.

“Під час періодичних, короткочасних поселень на цьому багатому ландшафті люди ділили цей водозбірний басейн з численними тваринами”, — зазначила група археологів на чолі з Йонасом Бейене з Французького центру ефіопських досліджень в Ефіопії.

За словами вчених, люди використовували місцеві ресурси для виготовлення міцних і високоякісних знарядь праці. Проте, як часто і як довго вони залишалися тут, залишається незрозумілим. “Результати цього виробництва — а подекуди й залишки відвідувачів — були виявлені у відкладеннях мулу на заплаві, віддаленій від основного русла річки. Зараз вони оголюються внаслідок повільної вітрової та водної ерозії у Фаро-Дабе”, – зазначили дослідники.

Археологічна пам’ятка Халібе, що є частиною досліджуваної області Середнього Аваша в Афарському рифтовому регіоні Ефіопії, славиться своїм надзвичайним багатством. Вчені проводять розкопки тут протягом багатьох років. Вони виявили свідчення багаторазового використання людиною. Такі знахідки є особливими, оскільки знаходяться на відкритій місцевості, а не в печері або іншому укритті.

Останні дослідження були зосереджені на шарі породи, який датується приблизно 100 тисячами років тому.

Унікальність Халібі полягає не лише в кількості артефактів і відкритому просторі. Важливим є також спосіб їх збереження. У печерах шари осадових порід накопичуються повільно через тривале безперервне заселення. Це робить їх безцінними історичними свідченнями, але ускладнює визначення, хто що робив і коли.

Халібі колись був заплавою, і заселення тут відбувалося більш спорадично. Люди приходили і йшли, їхні залишені речі швидко вкривалися осадовими породами, відкладеними річковими паводками, що сприяло збереженню чіткіших свідчень окремих відвідувань. Будучи родючим ландшафтом, він також приваблював безліч тварин.

Багато знарядь праці та артефактів просто залишили на місці, де їх пізніше виявили дослідники. Це надало вченим унікальну можливість вивчити, як давні люди використовували навколишнє середовище.

Знайдені на цьому місці кам’яні знаряддя свідчать про те, що люди, які відвідували цей район, виготовляли як більш тонкі ріжучі інструменти, так і міцніші знаряддя з місцевої породи. Від 65 до 82% усіх кам’яних артефактів були виготовлені з місцевого базальту. Також були виявлені свідчення виготовлення знарядь праці на цьому місці. 2% артефактів були виготовлені з обсидіану, який тут не зустрічається, що вказує на можливу торгівлю або міграцію.

Тим часом, було виявлено кістки найрізноманітніших тварин, включаючи мавп, антилоп, куроподібних птахів, змій, ящірок, гризунів і навіть великих хижаків, таких як котячі розміром із сучасних левів. Цікаво, що на кістках тварин не було виявлено слідів оброблення.

Крім того, вчені знайшли кістки трьох людей. Перший із них, ймовірно, чоловік, його скелет зберігся в надзвичайно хорошому стані. Його останки свідчать про те, що його поховали, коли скелет ще був цілим і на ньому були присутні м’які тканини. Тобто, невдовзі після смерті. Водночас немає жодних свідчень того, що поховання було навмисним, можливо, що останки засипало невдовзі після смерті, наприклад, опадами.

Останки другої людини збереглися лише у вигляді зуба і невеликих фрагментів кісток зі слідами обвуглювання. Чи стало це наслідком кремації або лісової пожежі, вчені не знають. Кістки ж третьої людини, за словами дослідників, демонструють “значні свідчення ушкоджень, завданих хижаками безпосередньо перед смертю, з давніми ямками, подряпинами від зубів і переломами. Суглоби відсутні”.

За словами вчених, сліди є “прижиттєвими”, тобто відносяться приблизно до часу смерті. Однак, як і у випадку з двома іншими людьми, точні обставини залишаються незрозумілими – неможливо сказати, чи відіграли травми, завдані хижаками, роль у смерті людини, чи її з’їли вже після смерті.

Раніше вчені повідомили про те, що неандертальці, які відвідували одну печеру на Алтаї з різницею в 10 тисяч років, були далекими родичами. Дослідження також дало змогу розшифрувати четвертий на сьогоднішній день повний геном неандертальця. І він пролив світло на те, наскільки нечисленною та ізольованою була популяція цих давніх людей задовго до їхнього зникнення близько 34 тисяч років тому.