Конфлікт з Іраном, ймовірно, не завершиться найближчим часом.

Тегеран має серйозні причини для продовження конфлікту.

Сполученим Штатам знадобилося 12 років, щоб перейти від першої війни в Перській затоці 1991 року до другої, що призвела до падіння режиму Саддама Хусейна. Після арешту диктатора в Іраку тривали ще кілька років повстань. Нинішня військова кампанія президента США Дональда Трампа “Епічна лють” проти Ірану перетворилася на епічний пошук виходу, зазначає у статті для FT оглядач Едвард Люс.

Тегеран прагне, щоб Трамп зняв блокаду іранських портів. В обмін на це Іран готовий відкрити Ормузьку протоку, відкласти переговори щодо ядерної програми на пізніше. Хоча Трамп, за інформацією ЗМІ, відхилив останню пропозицію Ірану, наразі незрозуміло, чи зможе він досягти чогось значно кращого.

Найбільш помітною рисою цієї війни є те, що Іран має мотивацію продовжувати її. Скільки б разів Трамп не обіцяв нову “золоту добу” для Близького Сходу, Ірану буде важко повірити, що США не повернуться до ідеї зміни режиму, якщо ситуація піде не так, як хоче американський президент. Трамп майже щодня коливається між обіцянками “раю” та погрозами “пеклом”. І справа не лише в тому, що іранський режим є жорстоким і фанатичним, адже навіть найближчому союзнику США було б важко повірити Трампу на слово.

З точки зору Ірану, чим довше буде закрита Ормузька протока, тим більша ймовірність, що Трамп засвоїть урок. Якщо уявити, що Трамп погоджується на якусь варіацію нещодавньої пропозиції Ірану? Кожна сторона матиме “козир” на випадок, якщо ядерні переговори зайдуть у глухий кут або проваляться. “Зброєю” Трампа стане погроза відновлення бомбардувань, які передбачатимуть більше ударів по іранському керівництву, а також по електростанціях та установках з опріснення води. “Зброєю” Ірану стане погроза повторного закриття Ормузької протоки. Що б Трамп не говорив про ядерні амбіції Ірану, він чітко дав зрозуміти, що його основною військовою метою є відновлення судноплавства у протоці. Іран ясно дав зрозуміти, що здатний витримати численні повітряні удари.

Навіть якщо сторонам вдасться укласти ядерну угоду, це не вирішить питання ракетної програми Ірану та загрози з боку його регіональних союзників. Для країн Перської затоки припинення виробництва ракет в Ірані є так само важливим, як і відмова Тегерана від запасів збагаченого урану. Їхні економічні моделі залежать від усунення ракетної та БпЛА-загрози з боку Ірану.

Для Ізраїлю припинення підтримки Іраном бойових угруповань у регіоні є майже так само важливим, як і ліквідація ядерної програми Тегерана. У будь-який момент Ізраїль може зірвати угоду Трампа, відновивши військові дії проти “Хезболли”. Іран відповість, і ситуація повернеться до початкової точки. Головна критика з боку Трампа та ізраїльського прем’єра Беньяміна Нетаньягу щодо ядерної угоди між Іраном та США, укладеної колишнім американським президентом Бараком Обамою у 2015 році, полягала в тому, що угода не враховувала зазначені вище цілі. Зараз Трамп може бути готовий зробити те, що зробив Обама.

Трамп може оголосити “тимчасову перерву” у блокаді в Перській затоці перед зустріччю з лідером Китаю Сі Цзіньпіном у Пекіні в травні. З моменту повернення до Білого дому Трамп наполягав на проведенні зустрічі з Сі. Після того, як торік у жовтні обидва лідери домовилися про перемир’я в торговельній війні, Трамп нарешті вирушить до Пекіна. Візит до Китаю спочатку планувався на кінець березня, але президент США відкладав поїздку через війну з Іраном. Трамп не захоче знову відкладати зустріч.

Війни закінчуються тоді, коли одна сторона перемагає або коли обидві сторони виснажуються. Якщо не враховувати малоймовірну ризиковану наземну операцію США, ймовірно, можна виключити шанси на перемогу будь-якої зі сторін. Отже, ключовим питанням є готовність Ірану “перечекати” операцію Трампа. І тут знову роль Китаю є вирішальною. Організована Трампом блокада іранських портів, як видається, на практиці не поширюється на судна, що прямують до Китаю. Конфіскація китайської власності була б рівнозначна оголошенню війни Пекіну. Трамп так не ризикуватиме. А це означає, що іранський режим може розраховувати на доходи від продажу енергоносіїв Китаю. Трамп розпочав цю війну, але Іран вирішуватиме, коли вона закінчиться, вважає видання.

Reuters раніше повідомляло, що американські спецслужби вивчають сценарій, за яким Трамп в односторонньому порядку може оголосити про перемогу у війні з Іраном, щоб завершити операцію. Запит від високопоставлених представників адміністрації президента США продиктований конкретною проблемою: війна з Іраном негативно впливає на рейтинги Трампа та може завдати серйозної шкоди республіканцям на проміжних виборах до Конгресу.

Попри розмови про деескалацію, в адміністрації Трампа не знімали з порядку денного військові варіанти. Тим часом Іран використав період перемир’я для відновлення власного військового потенціалу.

Дональд ТрампІзраїльІракІранКитайЛиванСША