Корпус вартових ісламської революції Ірану фактично створив незаконний “пункт збору мита” у практично заблокованій Ормузькій протоці, змушуючи нафтові танкери змінювати курс до іранських берегів. Тегеран запровадив неофіційну систему зборів у розмірі щонайменше 1 долар за барель нафти. Як зазначає The Telegraph, це може принести режиму до 500 млрд доларів протягом наступних п’яти років.
Як функціонує “тегеранський пункт збору мита”
Традиційний маршрут через центр протоки тепер закритий. Судна змушені проходити між островами Кешм і Ларак, потрапляючи у зону безпосереднього контролю Ірану. Процес “оформлення” проходу включає кілька етапів:
- Власники суден через посередників КВІР повідомляють про характер вантажу, кінцевого власника та пункт призначення.
- Оплата приймається виключно в китайських юанях або криптовалюті.
- Середня вартість проходу одного танкера становить 2 млн доларів, проте ставка може зростати залежно від “дружнього” або “ворожого” статусу країни-оператора.
Економіка хаосу
За прогнозами аналітика Г’юго Діксона, система здирництва здатна генерувати величезні прибутки, поки країни Перської затоки не збудують альтернативні трубопроводи. Ці кошти дозволять Ірану не лише відновити знищену армію, а й зміцнити альянси з Росією та Китаєм.
“Іран навчився тримати світову економіку в заручниках”, — зазначає науковий співробітник RUSI Петрас Катінас.
Між угодою та “знищенням”
Ситуація ускладнюється суперечливими заявами з Вашингтона, де американський президент Дональд Трамп припустив можливість самостійного керування “платіжним пунктом” як “переможець у війні”, але водночас погрожував “знищити всю цивілізацію” Ірану, якщо протоку не відкриють для вільного судноплавства. Однак за кілька годин до свого “дедлайну” Трамп заявив про готовність призупинити бомбардування Ірану на два тижні в обмін на повне відкриття Ормузької протоки та продовження переговорів.
Згідно з Конвенцією ООН з морського права, Ормузька протока є міжнародною водною артерією, де діє принцип “мирного проходу”.
Більшість аналітиків вважають, що “стабільної системи здирництва” не буде. Країни Перської затоки (ОАЕ, Катар, Бахрейн), які не мають альтернативних шляхів експорту газу та нафти, не терпіти фінансування ворожого режиму.
Як зазначає економіст Олексій Кущ у статті “Бензин по 100. Коли ціни на АЗС зупиняться і чи допоможе цьому “єБачок”, криза в Перській затоці становить загрозу для паливного ринку України та наступного опалювального сезону.