США збільшують тиск на Оман у контексті конфлікту з Іраном: які вимоги висуваються.

Нещодавно адміністрація Трампа висловила погрози щодо запровадження санкцій та навіть можливих бомбардувань Оману.

На початку конфлікту між США та Іраном чиновники Оману швидко встановили непублічні канали комунікації з Тегераном, що, за словами арабських представників, сприяло відновленню авіасполучення між державами Перської затоки — це стало дипломатичним досягненням, яке стало можливим завдяки нейтральній позиції Маската в конфлікті. Проте через три місяці війни ця нейтральність починає мати негативні наслідки. Вашингтон дедалі частіше сприймає підхід Оману до Тегерана як ворожий до США і чинить тиск на Маскат, щоб той обрав сторону та розірвав дипломатичні зв’язки з Іраном, повідомляє WSJ.

За словами американського чиновника, нещодавно адміністрація президента США Дональда Трампа погрожувала запровадити санкції та навіть бомбардувати Оман після того, як розвідка дійшла висновку, що Маскат має намір приєднатися до Ірану у блокуванні суден в Ормузькій протоці. Оман неодноразово заперечував такі наміри.

Міністерство інформації Оману відмовилося коментувати тиск з боку США щодо розриву зв’язків з Іраном.

“Оман готовий співпрацювати зі Сполученими Штатами та всіма відповідальними партнерами для сприяння стабільності, запобігання дестабілізації та захисту наших спільних стратегічних інтересів”, — зазначив міністр інформації Абдулла Аль-Харрасі.

Протягом усього конфлікту Оман намагався зберігати баланс між США, своїм давнім союзником, та Іраном, сусідом через протоку — за словами арабських чиновників, ця стратегія була спрямована на підвищення шансів на досягнення тривалого миру.

Однак Оман втрачає свої позиції як арабська країна, з якою обидві сторони можуть вести переговори. Якщо Оман стане на бік США, то ризикує зазнати таких самих атак, які Іран здійснював проти своїх сусідів у Перській затоці.

Позиція Оману щодо Тегерана “відкрила двері для критики та небажаного контролю над країною, яка пишалася своєю неупередженою зовнішньою політикою”, — зазначає аналітик Chatham House Санам Вакіл. Погрози з боку адміністрації Трампа “підкреслили уявлення в деяких американських колах про те, що Оман має симпатії до Ірану”.

Оман, який виступав посередником у попередніх раундах ядерних переговорів між Вашингтоном і Тегераном, не засудив Іран безпосередньо після атак на судноплавство в Ормузькій протоці та ракетних і БпЛА-ударів по всьому регіону. За словами джерела WSJ, така поведінка відповідає дипломатичній традиції Оману.

Коли почалася війна, міністр закордонних справ Оману Бадр Альбусаїді заявив ЗМІ, що конфлікт послаблює регіон, і запропонував арабським державам Перської затоки переглянути свої безпекові зв’язки з США. Іран, у свою чергу, під час війни спрямував на Оман значно менше вогневої потужності, ніж на інших сусідів.

За словами арабських та американських чиновників, на початку війни територія Оману використовувалася для постачання певних логістичних ресурсів американським військовим. Однак обсяги постачань були незначними.

На запит прокоментувати свою позицію щодо Оману Білий дім послався на висловлювання Трампа минулого тижня. Минулої середи, 27 травня, Трамп заявив, що може віддати наказ про авіаудари по Оману, якщо той підтримає план Ірану щодо стягнення мита за прохід суден через Ормузьку протоку, хоча Маскат послідовно заперечував будь-які такі наміри.

Міністр фінансів США Скотт Бессент погрожував Оману санкціями, якщо той стягуватиме плату з суден за прохід через протоку. Згодом Бессент повідомив, що посол Оману в США запевнив його у відсутності планів щодо стягнення мита.

Оманські чиновники були вражені раптовою ворожістю з боку США і наразі намагаються з’ясувати, як на це реагувати.

Одним із підходів є запуск піар-кампанії, щоб продемонструвати, що країна активно наполягає на збільшенні масштабів проходження суден через протоку. Це включає співпрацю з Організацією Об’єднаних Націй, щоб переконати Іран дозволити суднам, що перевозять інгредієнти для добрив, безпечно проходити через протоку як жест доброї волі для африканських країн, які стикаються з продовольчою кризою.

З початку війни Оман надавав допомогу суднам, зокрема американським, забезпечуючи навігаційну підтримку, пошуково-рятувальні операції та медичну допомогу екіпажам.

У травні Оман був єдиною країною Перської затоки, яка відмовилася підписати ініційовану ОАЕ заяву ООН, що засуджувала рішення Ірану стягувати мито.

Оман підтримує дипломатичні відносини з США майже 200 років — це одні з найстаріших відносин Вашингтона з арабською країною. Султанат також має давні зв’язки з Іраном.

У 1980-х роках Оман приймав переговори щодо припинення війни між Іраном та Іраком, а потім сприяв непублічним переговорам між Тегераном та США за часів адміністрації Барака Обами, що призвело до укладення у 2015 році угоди про обмеження ядерних амбіцій Ірану. Трамп відмовився від цієї угоди під час свого першого терміну в Білому домі.

Нещодавно Оман виступив посередником у двох раундах ядерних переговорів між Тегераном і Вашингтоном.

Американські чиновники зазначили, що недовіра адміністрації Трампа до Маската виникла за день до перших американсько-ізраїльських авіаударів, коли міністр закордонних справ Оману заявив, що угода щодо ядерних питань, спрямована на уникнення конфлікту, “знаходиться в межах досяжності, якщо лише надати дипломатії простір, необхідний для її укладення”.

Жодної угоди не було в такій близькій перспективі, заявили чиновники, підкресливши, що Іран не зробив серйозної пропозиції щодо обмеження своєї ядерної програми.

З того часу адміністрація Трампа намагалася відсунути Оман на другий план у будь-якому дипломатичному процесі, хоча немає реальних планів атак на країну за її підтримку Ірану.

Критика з боку США підкреслила відсутність в Оману доступу до американських владних кіл. Оман, який є меншим виробником нафти та менш заможною країною, ніж більшість його сусідів у Перській затоці, не має того впливу у Вашингтоні, який забезпечують великі бізнес- та військові контракти. На території Оману, порти якого Пентагон використовує як військовий логістичний центр, немає американських військових баз, на відміну від Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару, Бахрейну, Саудівської Аравії та Кувейту.

Взаємодія Оману з Іраном викликала невдоволення не лише у США, а й у американських союзників у регіоні, зокрема в ОАЕ та Саудівській Аравії, які також вважають, що їхній сусід занадто тісно співпрацює з Тегераном.

Оман стверджує, що відмова прямо засуджувати Іран, зокрема за блокаду Ормузької протоки, має на меті допомогти покласти край війні.

Що обере Трамп у війні з Іраном — тиск, переговори чи нову ескалацію? В’ячеслав Ліхачов у статті “Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану” розповідав, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним.