Стратегія Сполучених Штатів Америки стосовно Західних Балкан – Трамп трансформує підходи до зовнішньої політики.

Автор Володимир Цибульник Тимчасовий повірений у справах України в БіГ (березень-липень 2018 р)

Сполучені Штати Америки ухвалили нову Стратегію стосовно Західних Балкан. Вона викладена у підготовленій Держдепартаментом «Доповіді Конгресу про політику США щодо сприяння регіональній стабільності та процвітанню на Західних Балканах».

Існує дві основні причини для розробки цієї Стратегії. Перша полягає у зміні підходу до зовнішньої політики: тепер пріоритетом є прагматичне партнерство, яке визначається обсягом прибутку, що отримує американський бізнес. Друга причина відображає бажання уникнути невизначеності, що існувала щодо Західних Балкан за часів президентів Барака Обами та Джо Байдена.

Основною метою Стратегії є допомога США у перетворенні Західних Балкан на дружній і стабільний регіон, привабливий з точки зору інвестицій та економіки. Регіон, який не становить загрози, а робить США «сильнішими й заможнішими».

Епоха державного будівництва під егідою Америки завершилася, заявляє Держдепартамент і окреслює чотири основні напрями нової політики в регіоні.

Перший. Підтримка стабільності визначена як ключове завдання політики США в регіоні та передумова для досягнення інших цілей. Західні Балкани в документі вперше розглядаються не через призму конфліктів і криз, а з точки зору потенціалу партнерства, з позитивним ставленням до всіх шести країн регіону.

Однак особливу увагу приділено двом державам — Сербії та Боснії і Герцеговині.

Сербію фактично визнано лідером регіону. США прагнуть бачити в офіційному Белграді партнера, з яким ведуть прямий діалог, без європейських посередників. Уперше йдеться про «заохочення» до діалогу з Косовом, а не про примус, якого намагається досягти Європа. Офіційний Вашингтон має намір розвивати відносини в багатьох сферах, але особливу увагу приділяє економічному, інвестиційному, енергетичному та військово-технічному партнерству. Можливо, можна говорити про початок формування певного інституційного механізму двостороннього співробітництва, що стане проривом за повоєнні роки.

Не дивно, що ідеї «сербського миру» залишаються актуальними і поширюються регіоном, вже досягнувши Словенії та вкорінюючись у Чорногорії та Північній Македонії.

Водночас окремі положення Стратегії Сербія може сприйняти з тривогою. Зокрема, це стосується обіцянки США підтримувати перетворення багатонаціональних Сил безпеки Косова на професійну армію; згадки про те, що Косово й Албанія є членами «ради миру» Дональда Трампа; акцент на позитивних аспектах інтеграції Албанії, Північної Македонії та Чорногорії в НАТО; обіцянки сприяти збільшенню військового бюджету Боснії і Герцеговини.

«Мені там не місце»: як Вучич у пошуках «ворога» зруйнував діалог на Балканах

Чимало уваги приділено БіГ. США знову підтвердили свою «відданість» Дейтонським мирним угодам, суверенітету та територіальній цілісності країни. Цей сигнал є надзвичайно важливим для сербських сепаратистів на чолі з Мілорадом Додіком і Росії, які, продовжуючи загрожувати цілісності БіГ, закликають ліквідувати Офіс високого представника. Вашингтон не дозволить такому розвитку подій, оскільки це не відповідає інтересам США. Документ закликає місцевих політиків «уникати дій, що дестабілізують і роз’єднують», здатних «підірвати наш спільний (виділено мною.— В.Ц.) економічний порядок денний».

Загалом цей розділ націлений на сприяння розвитку та посиленню співробітництва країн регіону в усіх сферах, ефективнішому використанню різних міжнародних і регіональних організацій та ініціатив, таких як НАТО й Американо-Адріатична хартія.

Важливо, що Стратегія закликає місцевих політиків узяти на себе більшу відповідальність і самостійність у забезпеченні регіональної безпеки та стабільності, не покладаючись на збереження надмірної залежності від міжнародного втручання або нагляду. А США готові надати «свої добрі послуги, якщо їх попросять».

Другий напрям. Розвиток економічного й торговельного співробітництва з державами Західних Балкан лише посилюватиметься. Стратегія вказує на причини цього: регіон розташований на перетині основних європейських транспортних коридорів; має значні обсяги природних ресурсів, зокрема рідкісноземельних металів і гідроенергетики; високотехнологічний сектор, що динамічно розвивається; достатньо кваліфіковану робочу силу. А інвестиції вже привертають увагу американського бізнесу.

Ключовими цілями визначено поліпшення бізнес-середовища та доступу до ринків; розвиток і модернізацію регіональної інфраструктури; забезпечення інтересів американських компаній в укладанні торговельних та інвестиційних угод.

Питання безпеки також присутнє в цьому розділі Стратегії. Зокрема зазначено, що «енергетична залежність від Росії залишається стратегічно вразливою» для регіону, і тому диверсифікація постачання енергоносіїв має стати важливим напрямом співробітництва США та країн регіону. І одразу на вибір запропоновано різні варіанти: скраплений газ зі США, ядерні технології, відновлювані джерела енергії, які є комерційно привабливими та геополітично обґрунтованими.

У документі Держдепартаменту також наведено деякі проєкти, що вже перебувають на різних стадіях реалізації:

• розвиток гідроенергетики в Албанії, БіГ, Північній Македонії, Сербії;
• модернізація вугільних електростанцій у Косові;
• прокладання кабелів передачі даних, що пов’язують держави Західних Балкан із європейськими ринками;
• участь американської будівельної компанії Bechtel у будівництві окремих ділянок регіональних автомагістралей.

І, звісно ж, скандальний проєкт будівництва Південного інтерконектора, що з’єднує газопроводи Хорватії та БіГ. Так, з одного боку, він звільнить БіГ від російської газової залежності. Але з іншого — тендер на реалізацію проєкту було проведено з порушенням правил і законів Євросоюзу, а виграла його маловідома компанія AAFS Infrastructure and Energy, власник якої належить до кола близьких до Трампа бізнесменів…

Окрім того, автори Стратегії врахували, що на Західних Балканах активно діють не лише «свої» балканські злочинні угруповання, а й транснаціональні, і це не сприяє поглибленню партнерства. Тому правоохоронні органи США та регіону націлюються на партнерську роботу з убезпечення економічного співробітництва. Без цього американський бізнес навряд чи зможе працювати на Західних Балканах.

Голос із майбутнього чи дзеркало чужої травми: чому досвід Боснії не є рецептом для України

Два напрями, що залишилися, — Протидія загрозам зловмисного втручання та Стратегія використання фінансів — досить схожі й спрямовані на налагодження партнерства між правоохоронцями США та Західних Балкан для протидії міжнародній злочинності. До речі, Китай і Росія опинилися не на праведному боці, оскільки вони, як зазначено в документі, використовують для проникнення в регіон нестабільність, корупцію та слабке управління, створюючи загрози американському бізнесу.

Москва розпалює етнічне протистояння, фінансує націоналістичних політиків і системно використовує постачання вуглеводнів для тиску на місцевих політиків, прагнучи підірвати довіру громадськості до західних інституцій. А Пекін застосовує «м’яку силу» — торгівлю, державні позички, хабарі, пропаганду й партнерства на рівні еліт для посилення свого впливу, зосереджуючись на нетранспарентних секторах.

У документі підкреслюється важливість спільних дій з протидії міжнародним злочинним угрупованням, відмиванню грошей між Бюро з міжнародного обігу наркотиків і правоохоронної діяльності (INL) та відповідними національними службами й організаціями регіону. Держдеп також використовуватиме для боротьби фінансові інституції США й держав регіону, зміцнюючи їхнє співробітництво.

 Таким чином, Стратегія фіксує зміну парадигми зовнішньої політики США щодо Західних Балкан — перехід від прямого втручання у внутрішні справи регіону до взаємовигідного співробітництва й партнерства «в ім’я стабільності та розвитку». Водночас особливий акцент робиться на підвищенні відповідальності місцевих політичних і фінансово-економічних еліт за ситуацію в кожній із країн.

Стратегія демонструє зацікавленість США в економічній та інвестиційній експансії в регіон. Тому важливим завданням політики США на Західних Балканах залишається забезпечення безпеки, особливо стримування негативного впливу таких глобальних гравців, як Росія і Китай.