В Іспанії – скільки насправді квартир займають незаконні мешканці.

Петро Катеринич

Щоліта узбережжя Іспанії охоплює хвиля специфічної тривоги, яку нині активно підживлюють алгоритми соціальних мереж. Стрічки (зокрема українських Telegram-каналів) переповнені вірусними відео, на яких власники квартир починають натягувати колючий дріт на балкони, побоюючись «окупасів».

Перед літніми відпустками іспанці масово викликають спеціалістів, щоб встановити на балконах розсувні сталеві ґрати. Компанія, яка ще в 2011 році першою представила на іспанському ринку «двері проти окупас», лише за рік зафіксувала понад шість тисяч установок. Оренда такої броньованої панелі обходиться власникам приблизно в 90 євро щомісяця, а захисний сталевий екран на вікно чи балкон — ще у 45. Іспанський страх давно має чіткий прайс-лист.

Але чи справді європейську країну охопила анархія, чи це лише майстерно створена ілюзія? D.UA розглядає, хто насправді ховається за ґратами, скільки коштує цей страх і кому вигідно його продавати.

«K» означає протест: від соціального бунту до газетного кліше

Термін okupa походить від іспанського ocupar (займати), але навмисна заміна літери c на k є графічним рудиментом молодіжного руху 1980-х. Тоді перші захоплення порожніх будівель організовували противники обов’язкової військової служби в епоху постфранкістського транзиту.

Заселення занедбаних будівель стало радикальною формою протесту проти приватизації міського простору та спекуляцій з нерухомістю. Згодом ці споруди еволюціонували в CSOA — самокеровані соціальні центри з безкоштовними лекціями, майстернями та театрами.

Сквотинг (самовільне заселення) — це коли люди займають порожню чи покинуту нерухомість без дозволу власника, іноді з житлової потреби, іноді як політичний жест проти спекуляцій та порожніх будинків у містах з дорогим житлом. У Західній Європі це десятиліттями було радше субкультурою та формою активізму, ніж криміналізованою загрозою.

Мешканець сквоту El Kubo спускається на мотузці поруч із банером «Наші будинки — це окопи. ACAB (Getty Images

Одним із таких центрів в Іспанії був Banc Expropiat (каталонською — «Експропрійований банк») — соціальний центр у барселонському районі Ґрасія. Це було колишнє приміщення банку, яке активісти зайняли в 2011 році й перетворили на самокерований осередок.

Лише в 2016 році власник будівлі домігся примусового виселення — й це призвело до вуличних заворушень, які тривали кілька ночей поспіль. На той момент Барселоною керувала Ада Колау — мер, яка сама вийшла з руху за доступне житло й свого часу очолювала Платформу людей, що постраждали від іпотеки. Конфлікт зрештою завершився компромісом — Banc Expropiat отримав інше приміщення неподалік.

Схожу історію мали два сусідні будинки в заможному барселонському районі Бонанова, відомі як El Kubo і La Ruïna. Активісти зайняли їх багато років тому й утримували як самокерований соціальний центр, причому більшість приміщень формально належала Sareb — державному «банку поганих активів», створеному для вбирання токсичної нерухомості після кризи 2008 року.

Коли 30 листопада 2023 року каталонська поліція Mossos d’Esquadra після кількох відкладених спроб все ж виселила обидва будинки, «окупаси» кидали в правоохоронців петарди та димові шашки; сімох людей затримали, а рух у відповідь організував «маніфестацію помсти». Таких символічних випадків насправді небагато — їх можна перелічити на пальцях. Проте з роками медіа перетворили «окупас» на зручне кліше для позначення будь-кого, хто проникає в чужу оселю, хоча іспанське законодавство чітко розмежовує поняття.

Сутички між протестувальниками та поліцією після виселення сквоту «Banc Expropiat»Getty Images

Allanamiento de morada — це безпосереднє вторгнення в житло, де людина реально проживає. Це тяжкий злочин, що передбачає негайне втручання поліції. Судова практика прирівнює до цього й другу домівку, якщо власник нею користується. Usurpación — зайняття порожньої нерухомості. Найпоширеніший сценарій, який карається мʼякше, а суди розглядають такі справи місяцями. Inquiokupa — орендар, який перестав платити й відмовляється виїжджати. Юридично такого терміна взагалі не існує, адже це суто цивільний спір про борги.

Анатомія паніки: що каже статистика

Якщо відкинути емоції телевізійних ток-шоу та звернутися до даних іспанського МВС, картина виглядає зовсім інакше. У 2025 році правоохоронці отримали 14 875 заяв про самовільне зайняття житла — це майже на 10% менше в порівнянні з попереднім роком. Епіцентром залишається Каталонія, на яку припадає 40% усіх випадків (5913 заяв), проте саме там зафіксовано найстрімкіший спад — мінус 15%. Тобто явище має чітку локалізацію та поступово згасає, а не набуває масштабів стихійного лиха.

Міністерство внутрішніх справ постійно закликає не роздмухувати істерії. Генпрокуратура додає: у 2022 році лише 0,16% злочинів цієї категорії кваліфікувались як вторгнення в обжите приміщення, решта — це класична usurpación порожніх площ.

У масштабах усієї Іспанії проблема «окупас» стосується ледве 0,06% від майже 27-мільйонного житлового фонду. Із цієї частки лише 7% стосуються реальних осель чи других домівок громадян. Переважна більшість захоплених об’єктів — це порожні квартири, що належать банкам і великим інвестиційним фондам.

Найбільший дисонанс — у суспільному сприйнятті. У 2023 році Іспанія посідала лише 21-ше місце в Європі за реальною кількістю самовільно зайнятих помешкань, але стабільно трималася на другій позиції за рівнем суспільної стурбованості цією темою. За даними соціологічного центру CIS, проблема житла загалом є пріоритетною для 28,4% іспанців, однак сама загроза «окупас» турбує лише 1,6% опитаних.

Звісно, статистична рідкісність не означає, що проблема вигадана. Влітку 2025 року іспанські медіа облетіла історія Пілар, чию другу домівку в районі Ла-Голета (Тавернес-де-ла-Вальдіґна) захопила група невідомих. Поліція виїжджала на виклик двічі, але «окупаси» заявили, що живуть там уже три місяці. Патруль розвернувся й поїхав, проігнорувавши той факт, що донька власниці ночувала в цьому будинку буквально кілька тижнів тому.

Золота жила на чужій тривозі: як працює індустрія «антиокупас»

На цьому ґрунті розквітнув багатомільйонний бізнес. Понад 70% нових полісів страхування житла в Іспанії вже включають спеціальний пакет «антиокупас». Охоронні фірми, виробники смарт-замків і сигналізацій, платформи так званої десокупації монетизують гучні заголовки.

Лідером на цьому ринку стала компанія Desokupa (юридично — Conciencia y Respeto 1970 SL), заснована Даніелем Естеве. Фірма спеціалізується на силовому позасудовому виселенні й агресивно просуває свої послуги через вірусні відео. Ще в 2019 році її обіг сягнув 1,75 млн євро, а винагорода Естеве, за оцінками журналістів, удвічі перевищувала зарплату голови іспанського уряду.

Перехожі проходять повз банер компанії Desokupa, що займається виселенням мешканців із незаконно зайнятих будівель і квартир. На плакаті зображені прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес та власник компанії Даніель Естеве з написом: «Ти — до Марокко, Desokupa — до Монклоа»Getty Images

Методи таких «чистильників» регулярно потрапляють під приціл розслідувачів. Колишній співробітник Desokupa публічно назвав її злочинною організацією, що «порушує закон заради збагачення».

У 2025 році прокуратура відкрила проти Естеве провадження за підозрою в розпалюванні ненависті. А на початку 2026 року суд Барселони відхилив позов компанії проти опозиційного політика, який відкрито назвав їхній бізнес кримінальним: суддя постановила, що це питання становить суспільний інтерес, а сама фірма є активним гравцем політичної конфронтації. Правозахисники та профспілки орендарів наголошують на підозріло тісній співпраці таких фірм із поліцією.

Улітку 2023 року, в розпал кампанії перед достроковими парламентськими виборами, Desokupa вивісила на мадридській вулиці Аточа величезний банер: обличчя Естеве навпроти Педро Санчеса й гасло «Ти — в Марокко, Desokupa — в Монклоа». Монклоа — це резиденція голови уряду.

Праві партії — «Народна партія» та Vox — побудували левову частку своєї риторики на демонізації «професійного окупаса». Водночас, за даними обсерваторії Provivienda, близько 71% усіх виселень в Іспанії є наслідком неспроможності сплачувати оренду, і лише близько 6% повʼязані з нелегальним захопленням. Вигаданий юридичний конструкт inquiokupación перетворює звичайний цивільний спір про борги на гучне передвиборче гасло.

Міністр житлової політики Ісабель Родрігес на початку 2025 року заявила в телеефірі, що проблеми «окупас» в Іспанії як такої не існує, а справжня проблема — доступ до житла; за її словами, в країні трапляються випадки вторгнення, узурпації, несплати оренди й порушення договорів, але вони не мають нічого спільного з тим, що публіка вкладає в поняття «окупас».

На початку 2026 року міністр повторила це різкіше, звинувативши «Народну партію» в тому, що та зумисне змішує бідність і життєві падіння зі злочинністю: «окупація через k» — це кримінал, і частка таких злочинів у правовій статистиці, за підрахунками міністра, близько 0,4%.

Міністр внутрішніх справ Фернандо Гранде-Марласка доводив те саме з парламентської трибуни простіше: мов