Більше ніж два місяці після обрання Моджтаби Хаменеї верховним лідером Ірану, його досі не бачили і не чули. Це викликало безліч чуток про його здоров’я, тому іранські чиновники почали публікувати оновлення щодо його стану, намагаючись продемонструвати нації та її супротивникам, що він не лише здоровий, але й повністю контролює ситуацію.
Як повідомляє The Financial Times, президент Ірану Масуд Пезешкіан цього місяця вперше публічно заявив про зустріч із Хаменеї. Через кілька днів стало відомо, що верховний лідер провів переговори з командувачем Центрального штабу Хатам аль-Анбія, центрального військового командування.
Ісламська республіка також опублікувала звіти про травми, отримані Хаменеї внаслідок нападу 28 лютого на резиденцію його батька, покійного верховного лідера Алі Хаменеї, намагаючись спростувати інформацію про те, що йому ампутували ногу і він отримав серйозні травми обличчя.
Священнослужитель, який відповідає за протокол в офісі верховного лідера, Мазахер Хоссейні, заявив цього місяця, що Хаменеї вижив під час нападу, в результаті якого загинули його батько, дружина та інші родичі, оскільки випадково опинився біля будівлі, на яку були націлені ракети.
«Вам потрібно бути терплячими. Він прийде і виголосить для вас промови, коли настане час», — сказав Хоссейні.
«Серія офіційних коментарів щодо Хаменеї має на меті продемонструвати, що він є головним і саме він врешті-решт вирішить, чи погодиться Тегеран на угоду зі США про припинення війни після тижнів напружених переговорів щодо ядерної програми Ірану та відновлення Ормузької протоки», – зазначає видання.
Теократична система Ірану здавна складалася з конкуруючих таборів із різними політичними фракціями та центрами влади, а верховний лідер традиційно приймав остаточні рішення з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики.
Батько Моджтаби, Алі Хаменеї, регулярно виступав із промовами та публічними виступами. Але 56-річний Моджтаба залишався в тіні ще до того, як став наступником свого батька.
З моменту призначення верховним лідером у березні після таємних зустрічей в Асамблеї експертів, Хаменеї робив лише письмові заяви для державних ЗМІ. Спочатку існували припущення, що він мертвий.
Дипломати зазначають, що він виконує обов’язки лідера, але зв’язок між Хаменеї, урядом та військовими ускладнений заходами безпеки через побоювання, що Ізраїль може спробувати його вбити. За словами дипломатів, повідомлення передавались вручну, щоб уникнути використання будь-яких засобів зв’язку, які можна було б відстежувати.
Один із співрозмовників видання повідомив, що він розробив керівну структуру, створивши два комітети для управління посередницькими зусиллями, які звітують йому, один менший за інший. До них увійшли військові командири, політики та колишні урядовці, додав дипломат.
Інший зазначив, що Корпус вартових ісламської революції несе повну відповідальність за його безпеку.
Іранський аналітик Саїд Лайлаз у коментарі FT зазначив, що довоєнний план децентралізації прийняття рішень у разі американо-ізраїльського нападу, розроблений під керівництвом батька Хаменеї, означав, що військові командири мали більше незалежності в діях на початку війни.
З огляду на те, що під час конфлікту загинуло багато високопоставлених політичних та військових лідерів, новому керівництву також знадобиться час, щоб консолідувати свої структури.
Експерт з питань Ірану в Crisis Group Алі Ваез стверджує, що на практиці Хаменеї не керує процесом — це робить невелика група лідерів Корпусу вартових ісламської революції, які працюють разом уже давно.
Колишній чиновник США та професор Університету Джонса Гопкінса Валі Наср у свою чергу зазначає, що Хаменеї у багатьох питаннях змушений підкорятися військовим.
«Вони ведуть бої, відповідають за оборону країни, він перебуває під їхнім впливом. Але він не перебуває під їхнім контролем, я вважаю, що це перебільшення. Важко сказати, чому він не зустрічається з людьми, чи це тому, що вони не хочуть, щоб він з ними зустрічався, чи через те, що надто небезпечно відкривати його для багатьох людей. Це залишиться незрозумілим ще деякий час», – зазначив він.
Аналітики вважають, що ця невизначеність, ймовірно, збережеться доти, поки режим вважатиме, що існує загроза відновлення війни та нових замахів на його лідерів.
Що обере Трамп — тиск, переговори чи нову ескалацію? В’ячеслав Ліхачов у статті “Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану” розповідав, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним.