Через сім тижнів після початку геополітичного конфлікту навколо Ірану більшість експертів прогнозували, що тиск санкцій і бойових дій змусить Тегеран піти на компроміс. Проте відбувається протилежне: Іран збільшує експорт нафти і отримує більше доходів, ніж до початку бойових дій, свідчать дані Bloomberg.
Згідно з оцінками аналітика Bloomberg Хав’єра Бласа, до початку конфлікту Іран заробляв від продажу нафти приблизно $100 млн на день. Після 27 лютого ця сума зросла до $175 млн на добу. Таким чином, щоденний дохід зріс на 75%. Частину цих коштів важко репатріювати через банківські санкції, але накопичений фінансовий резерв вже дорівнює приблизно місячному обсягу довоєнних нафтових надходжень. Іншими словами, Іран має запас міцності мінімум на місяць, навіть якщо зупинити всі поставки.
Корисні санкції
Парадоксально, але саме через санкції нафта Ірану отримала цінову перевагу: коли Білий дім тимчасово послабив обмеження на іранський видобуток, тегеранські нафтові компанії встигли збільшити продажі та навіть підвищити ціни. Тимчасове скасування санкцій було використане не для ведення переговорів, а для накопичення резервів.
Морська блокада
Згідно з даними Центрального командування США (US Central Command), перші 24 години блокади продемонстрували певний успіх: жоден вантажний корабель не пройшов через загін з дюжини американських військових суден, а шість торгових суден повернулися назад через Оманську затоку. Блокада фізично перекрила нафтовий маршрут, але не вирішила ключову проблему: куди подіти вже накопичені запаси.
Якщо блокада триватиме, Іран буде змушений зупинити нафтові свердловини вже за кілька днів або тижнів, оскільки сховища переповняться. Це стане серйозним економічним ударом. Але чи витримає блокада — велике питання, і ось чому.
Китайський фактор
До початку конфлікту Китай купував 95% іранської нафти через мережу підсанкційних танкерів, посередників і непрозорих фінансових схем. Це не є таємницею: Bloomberg описує цей ланцюг як «мережу санкційних танкерів, таємничих трейдерів та тіньових фінансових зв’язків».
Вашингтон сподівається, що Пекін під тиском змусить Іран сісти за стіл переговорів. Але є одна проблема: Китай заздалегідь накопичив стратегічний нафтовий резерв обсягом понад 1 мільярд барелів. Це означає, що Пекін може не купувати нафту взагалі протягом місяців і нічого не втратить. Стимулу тиснути на Іран у нього фактично немає. Отже, нафтова математика грає проти Білого дому.
Фінансові ринки
Цікаво, що фондовий ринок США, здається, вже відв’язався від ризику, пов’язаного з нафтою. Аналітик Bloomberg Джон Оторс зазначає: після місяця, коли акції реагували на кожен рух нафтових цін, ця залежність послабла. Після оголошення перемир’я нафта поступово дорожчала, але акції продовжували зростати, практично не звертаючи на це уваги.
Американська статистика
На фоні геополітичної кризи всередині США виникла ще одна проблема. Цього разу вона пов’язана з достовірністю офіційних даних. Федеральний резервний банк Далласа виявив, що ключовий індекс інфляції (PCE), на який орієнтується ФРС при встановленні процентних ставок, охоплює лише близько половини реального зростання цін на страхування житла. Тобто фінансові органи США ухвалюють рішення про ставки, спираючись на дані, що не відображають реального стрибка витрат домогосподарств. Це саме той тип розриву між офіційною статистикою і реальним життям, який підриває довіру до уряду.
Математичний підсумок
Станом на сьогодні математика конфлікту складається не на користь США:
- Іран. Заробляє більше, ніж до війни, і має фінансовий резерв мінімум на місяць.
- Китай. Має в запасі мільярд барелів і не має стимулу тиснути на Тегеран.
- США. Блокада дає тактичний успіх, але стратегічна позиція слабка: нафтова математика проти Білого дому.
- Європа. Вже зараз платить більше за енергоносії.
Після доби морської блокади іранських портів, президент США Дональд Трамп оголосив про завершення операції проти Ірану. А голова ізраїльської розвідки Моссад Давід Барнеа зазначив, що попри масштабну п’ятитижневу військову кампанію, їх місія не завершена. Ізраїль продовжить таємні операції для зміни влади в Ірані.