У минулі часи в Сонячній системі існував ще один великий планетарний об’єкт, який справив вплив на супутники Юпітера та Урана.

Можливо, в Сонячній системі існував третій крижаний гігант.

Дослідники стверджують, що супутники Юпітера та Урана свідчать про те, що в минулому в Сонячній системі була ще одна планета. Це, ймовірно, був третій крижаний гігант, повідомляє Space.com.

Зібрані дані свідчать про те, що три-чотири мільярди років тому планети перебували ближче одна до одної і до Сонця, ніж у наш час. Вважається, що чотири гігантські планети — Юпітер, Уран, Сатурн і Нептун — поступово перемістилися на свої сучасні орбіти внаслідок серії гравітаційних взаємодій.

Вчені провели ряд симуляцій, щоб з’ясувати, як це могло вплинути на супутники Юпітера та Урана. Моделювання показало, що вони змогли пережити ці буремні часи завдяки планеті, яка не дожила до сьогоднішнього дня.

Дослідники виконали комп’ютерне моделювання 122 можливих варіантів ранньої зовнішньої Сонячної системи, використовуючи різні початкові комбінації планет і різні сценарії їх міграції. Вони неодноразово моделювали кожну версію історії Сонячної системи, визначаючи, які варіанти з більшою ймовірністю призведуть до формування зовнішньої Сонячної системи в тому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні. Зокрема, дослідників цікавили супутники газового гіганта Юпітера та крижаного гіганта Урана.

“Вважається, що зіткнення планет і викликані ними зміни орбіт відіграли вирішальну роль у формуванні багатьох популяцій малих тіл у Сонячній системі”, — зазначили науковці.

Супутники Юпітера пережили етап міграції гігантів менш ніж у 15% симуляцій; супутники Урана вижили лише приблизно в 9% випадків.

Фактично, сценарії, які були успішними для однієї групи супутників, зазвичай виявлялися невдалими для іншої: супутники Юпітера мали більше шансів у симуляціях, що починалися з двох додаткових крижаних гігантів, тоді як супутники Урана частіше виживали, коли був один, але більший, крижаний гігант. Імовірність того, що супутники обох гігантів виживуть в одному й тому ж сценарії, становить лише близько 1%.

Супутники обох планет вижили лише в двох сценаріях, і обидва з них передбачали наявність третього крижаного гіганта. У найімовірнішому сценарії на початку існування Сонячної системи в ній було п’ять гігантів: чотири, які ми знаємо сьогодні, і ще одна планета. Протягом приблизно першого мільярда років існування Сонячної системи міграція Юпітера наближає його на відстань близько семи мільйонів кілометрів до крижаного гіганта, створюючи для останнього достатній гравітаційний тиск, щоб той досягнув другої космічної швидкості. І цей крижаний гігант, ймовірно, досі десь мандрує в космосі.

Викидання крижаного гіганта з Сонячної системи не врятувало супутники Юпітера та Урана від подібної долі. Але сам факт існування крижаного гіганта змінив хід міграцій решти чотирьох планет настільки, щоб уберегти Уран від кількох помірно близьких зіткнень із гравітацією іншого гігантського світу — і скоротив період міграції в порівнянні з тим, яким він був би в іншому випадку.

Зближення Юпітера з крижаним гігантом виявилося достатнім, щоб трохи порушити орбіти його супутників, зруйнувавши цей впорядкований ланцюг орбітальних резонансів, але недостатнім, щоб викликати їхнє зіткнення або викид у міжпланетний простір. Але Уран і його супутники, ймовірно, пережили щонайменше два значних потрясіння: одне, коли щось велике врізалося в планету і перекинуло її на бік, і ще одне під час міграції гігантських планет. Але хоча обидва інциденти, ймовірно, викликали кілька драматичних зіткнень між супутниками, вони були недостатньо сильними, щоб повністю зруйнувати системи.

Раніше вчені повідомляли, що Уран і Нептун є не тим, чим їх вважали.