Перспективи України: як трансформація військових стратегій та технологій штучного інтелекту змінюють геополітичну ситуацію.

Автор Сергій Корсунський Надзвичайний і Повноважний Посол України

Глобальні геополітичні теорії часто застосовують для аналізу минулого, і значно рідше — для прогнозування майбутнього. Концепція стратегічної глибини, що є складовою військово-політичного стратегічного планування, яке базується переважно на географічних факторах, може стати основою для формування бачення успішної України в майбутньому. Проте для цього її необхідно суттєво розширити за межі традиційного сприйняття.

Досвід сучасних конфліктів, зокрема поява ракетно-космічної зброї та домінування дронів, повністю знівелював географічні переваги. Тепер стає зрозуміло, що неможливо сховатися ні за Уралом, ні за океанами. Сьогодні неможливо відокремити чисто військовий аспект стратегічної глибини (забезпечення обороноздатності) від економічних чи соціально-культурних елементів, що визначають здатність країни та суспільства виживати в умовах жорсткої конкуренції, протистояти агресії та розвиватися навіть за умов нестачі певних ресурсів.

Приклади малих і середніх держав, які змогли створити власну модель «стратегічної глибини», включають, зокрема, Туреччину, Японію, Ізраїль, навіть Іран. Саме на прикладі таких країн стає очевидно, які фактори можуть слугувати замінниками великих територій, коли йдеться про сучасне розуміння концепції стратегічної глибини, детально описаної Ахметом Давутоглу — професором і багаторічним міністром закордонних справ Туреччини — у його основоположній праці 2001 року.

Якщо власної території недостатньо для оптимального розміщення або переміщення збройних сил і критичних виробництв у разі загрози, то необхідно розвивати мережу альянсів і партнерів, які можуть надати підтримку — активну чи пасивну (Іран—Ємен, Росія—Китай; КНДР—Росія і КНР; Ізраїль—США). Якщо традиційна зброя не забезпечує необхідної «глибини», то слід задуматися про неконвенційну або шукати важелі впливу — чи то Ормузька протока, чи хусити, чи монополія на рідкісноземельні метали. У 2020 році стратегічний аналітик Джордж Фрідман пояснював політику РФ на Кавказі та можливість нової великої війни в Європі саме зменшенням «стратегічної глибини» Росії через зростаючу увагу Заходу до Південного Кавказу та розширення НАТО. На його думку, «історична пам’ять» РФ настільки глибоко закріплена у світогляді кремлівських стратегів, що вони готові навіть на криваві конфлікти заради збереження «стратегічної глибини», незважаючи на фактичну відсутність реальних загроз безпеці Росії з боку НАТО. Згідно з логікою Фрідмана, напад на Україну стався з тієї ж причини. Те, чого Фрідман не міг передбачити, — це кардинальна зміна методів ведення війни та засобів знищення навіть дуже «глибоких» цілей, що відбувається буквально на наших очах завдяки зусиллям ЗСУ.

Саме тому не дивно, що переосмислення концепції стратегічної глибини вже розпочалося. Наразі стає дедалі очевиднішим, що вона повинна включати, окрім військової складової, елементи економічної безпеки — захист об’єктів критичної інфраструктури, формування стратегічних запасів продовольства та енергоресурсів, забезпечення альтернативних логістичних маршрутів і джерел постачання критичних матеріалів, створення ефективних регіональних безпекових альянсів. Новим чинником є розуміння сутності стратегічної конкуренції в технологічній сфері, насамперед у контексті штучного інтелекту, та вибір правильної моделі цифрового суверенітету.

Світ, у якому можна все: як ШІ, Трамп і війни створили нову реальність

Східна філософія навчає, що найкраще перемагати, уникаючи конфліктів. Це означає, що стратегічна глибина, особливо в умовах глобальної конкуренції з участю ШІ, — це, перш за все, люди. Тайсен Дешімару — японський буддійський вчитель Сото-дзен, засновник Міжнародної асоціації Дзен, стверджував: «У боротьбі між сильною технікою та сильним тілом техніка переважає. Але у боротьбі між сильним розумом і сильною технікою розум переможе, оскільки він знайде слабке місце». З ним погоджується Джек Ма. В одному з нещодавніх інтерв’ю він відповів на запитання про можливість машин стати кращими за людей: «Розумні люди знають, чого хочуть. Мудрі люди знають, чого не хочуть. Машини можуть бути розумнішими за найрозумніших людей, але машини не можуть бути мудрішими за мудрих людей. Розумні люди використовують мозок, мудрі люди використовують серце. Машини мають чипи як мозок, але в них немає сердець. Люди повинні навчитися бути мудрими, щоб сказати «ні», коли вони знають, чого не хочуть».

Стратегічна глибина особистості — це щось зовсім інше, ніж формальні ознаки заможності, впливу чи навіть освіти. Вона радше виникає, коли за зовнішнім шаром спокою та впевненості ховається глибока культура, розуміння взаємозв’язків навколишнього світу, мудрість під час ухвалення рішень і наявність характеру для дій. Мудрість означає здатність передбачати наслідки своїх дій і рішень в умовах повної невизначеності. Успішність не означає відсутність помилок чи невдач. Успіх — це здатність відновлюватися і рухатися далі до мети. Це складова стратегічної глибини разом із єдністю, гармонією, здоровою економікою та глибоким усвідомленням власної історії і культури.

А що таке стратегічна глибина для України? Це питання неминуче виникає, коли намагаєшся зрозуміти, як зупинити катастрофічну руйнацію цілих секторів економіки, скорочення населення (у нас — перше місце у світі); як повернути тих, хто виїхав, і дати надію тим, хто залишився вдома. Розмови про можливість масової міграції в Україну з країн, культура й традиції яких кардинально відрізняються від наших, свідчать про чергову спробу знайти просте, очевидне й неправильне рішення складної проблеми. Українцям, особливо молоді, потрібна мрія, заради якої варто жити і яку варто захищати. Потрібні технології завтрашнього дня, навіть не сьогоднішнього. Молодь має бачити блискуче українське майбутнє, інакше їй буде нецікаво, і вона просто поїде й не повернеться. Стів Джобс говорив про своїх найкращих співробітників: «Те, що їм потрібно, — це спільне бачення. І це те, що є лідерством — наявність бачення. А ще вміння сформулювати так, щоб люди навколо вас могли це зрозуміти. І досягати консенсусу щодо спільного бачення». Будь-яка, навіть дуже неортодоксальна політична ідея може стати реальністю, якщо вміти донести її до власного народу, але для цього вона має існувати.

Колись Україна була центром історичного шляху «із варягів у греки», а Київ — космополітичним містом, як свідчить «Київський лист», з якого візантійська культура прийшла до слов’янських і не лише слов’янських племен. На берегах Дніпра змішувалися культури, вірування й народи, слов’янські традиції, скандинавський порядок і дух Великого степу. Лише на перший погляд це незначні деталі, щось із категорії фантазій. Насправді запитайте іранців про їхнє перське коріння, ізраїльтян — про царя Давида, турків — про велич Великої Порти. Пригадайте «1984» Орвелла: «Кожен запис про ті часи знищено або сфальсифіковано, кожну книжку переписано, кожну картину перемальовано, кожну статую, кожну вулицю і кожну будівлю перейменовано, кожну дату змінено. І цей процес триває день за днем, хвилина за хвилиною. Історія зупинилася». Це не про турків, це про нас.

Наша унікальність полягає в розумінні багатьох культур, прагненні свободи й волі діяти попри всі труднощі; у толерантності та наявності кількох потужних регіональних центрів, які мають власну історію й традиції, у високому рівні освіти та активному громадянському суспільстві. Географічні чинники, які олігархічні клани ще не встигли знищити — вода, земля, вкриті лісами гори, виходи до моря та потужні транспортні артерії є запорукою внутрішньої самодостатності. Ми ще навіть не почали їх належно використовувати, а все це — складники стратегічної глибини. Всі рецепти давно відомі, але вони не стануть реальністю, поки критичний аналіз минулого не перетвориться на взаємну довіру та готовність будувати успішну Україну майбутнього.

1965 року група японських інженерів, перебуваючи біля гирла трьох приток річки Йодо, на берегах якої розташована Осака, дала обіцянку: ніколи знову. Вони пам’ятали, як тайфуни 1934, 1950 і 1961 років забирали тисячі життів і руйнували десятки тисяч будинків. Тому вони спроєктували те, чого світ ніколи не бачив — перші аркоподібні припливні ворота. Кожні з таких воріт, що нависають над річками Аджі, Шірінаші та Кізу, важать по 500 тонн. Арки не були естетичними, але вони були математичними, оскільки вигнуті ворота рівномірно переносять тиск хвиль уздовж своєї рами, тоді як пласка стіна такого ж розміру трісне. Коли лунає попередження про тайфун, ворота обертаються вниз і відокремлюють Осаку від моря. Японія побудувала арки 1970 року — й уже замінює їх новими, призначеними для протистояння цунамі. Відтоді Осака не втратила жодного будинку чи життя через штормові хвилі. Цей приклад вкотре підтверджує: хто хоче — шукає шляхи, а хто не хоче — причини. Це і є суть стратегічної глибини успішної країни.