Конфлікт на Близькому Сході – ослаблення позицій Росії сприяє Україні в цьому регіоні.

Київ має можливість сформувати нові партнерства з державами Перської затоки.

Два місяці після початку конфлікту з Іраном Росія отримала значні вигоди. Вона заробила додаткові мільярди на нафтових доходах, посилила удари балістичними ракетами по Україні, яка відчуває брак засобів протиповітряної оборони, і з задоволенням спостерігає, як операція “Епічна лють” перетворюється на власну “спеціальну військову операцію” США, що не відповідає плану.

Водночас війна принесла й небажаний побічний ефект для російського президента Владіміра Путіна: вона привернула увагу Близького Сходу до України. Держави Перської затоки, які виявилися недостатньо готовими до атак іранських дронів і ракет, звернулися за допомогою до України.

Хоча така співпраця навряд чи свідчить про повний відхід цих країн від Москви, це стало ще одним ударом для Росії, яка останніми роками втрачає вплив у регіоні, зазначає Ганна Нотте, експертка Центру досліджень у галузі нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна.

Коли Іран наприкінці лютого завдав ударів у відповідь на атаки США та Ізраїлю, президент України Володимир Зеленський швидко скористався досвідом, здобутим Україною у протидії російським дронам. Він надіслав дрони-перехоплювачі для захисту американських баз у Йорданії та розпочав переговори з Катаром, Саудівською Аравією і ОАЕ, пропонуючи українські технології безпілотників в обмін на дипломатичну підтримку та енергетичні угоди.

У рамках цієї співпраці Україна пообіцяла навчання, оновлення програмного забезпечення та створення спільних виробничих ліній, закладаючи основи для довгострокових оборонних партнерств.

“США та Іран, можливо, перебувають у крихкому стані між війною і миром, однак країни Перської затоки змушені враховувати, що іранський режим, якщо він збережеться, матиме можливість масово виробляти дрони для атак на їхню територію. Тому вони також зацікавлені у довгостроковій співпраці з Україною, яка пропонує гнучкі та масштабовані рішення у сфері безпеки”, — вважає експертка.

Водночас держави Перської затоки змушені балансувати між перспективною співпрацею з Україною та уважним спостереженням за Кремлем. Вони підтримують тісні економічні зв’язки з Росією, зокрема в рамках OPEC+, а також взаємодіють із нею в Раді безпеки ООН.

На початку квітня Москва навіть заблокувала резолюцію, підтриману країнами Затоки, щодо відкриття Ормузької протоки, що пояснює, чому ці держави уникають відкритої критики Кремля, незважаючи на дані про допомогу Росії Ірану.

Ослаблений, але загартований війною Іран може ще більше зблизитися з Росією, намагаючись відновити свій військовий потенціал. Щоб стримувати таку співпрацю, країни Затоки прагнуть підтримувати діалог із Москвою — зокрема, Саудівська Аравія у 2024 році переконувала Росію не постачати ракети хуситам. Цей ризик посилення російсько-іранських зв’язків усвідомлює й Ізраїль, який утримується від публічної критики Москви, натомість демонструючи свою позицію через стримані, але показові дії.

Попри обережність, держави Перської затоки навряд чи відмовляться від поглиблення співпраці з Україною. Публічно Росія насміхається або ігнорує активну воєнну дипломатію Зеленського, однак у Кремлі навряд чи задоволені зростаючим інтересом Близького Сходу до України, що збігається з ослабленням позицій Москви в регіоні.

“Зосередивши ресурси на війні проти України, Росія наприкінці 2024 року фактично залишила свого давнього союзника — режим Башара Асада у Сирії. Після втечі Асада до Москви напередодні падіння Дамаска Кремль також спостерігав за ударами США та Ізраїлю по Ірану, а згодом намагався налагодити відносини з новою владою Сирії — втім, це вдалося зробити і Україні”, — додає Нотте.

На тлі нинішньої війни Кремль намагався виступити посередником, але його роль затьмарив Пакистан. Загалом сьогодні Росія має значно слабші позиції на Близькому Сході в порівнянні з піком свого впливу десятирічної давності: регіональні держави намагаються не провокувати Москву, але й Кремль змушений зважати на їхні інтереси.

Тим часом Україна сподівається отримати вигоду від активності далеко за межами регіону — Зеленський, використовуючи імпульс від візитів до країн Затоки, домовився про оборонно-промислову співпрацю з державами Європи та Південного Кавказу.

Таким чином Україна забезпечує, щоб дедалі більше країн мали матеріальну зацікавленість у її виживанні та розвитку. Це прагматична стратегія для держави, яка веде виснажливу війну без чітких перспектив швидкого завершення.

“Хоча війна США та Ізраїлю проти Ірану принесла Росії короткострокові вигоди, саме Україна може отримати більші стратегічні переваги в довгостроковій перспективі”, — підсумувала Нотте.

Нагадаємо, у WSJ писали, що Україна прагне переконати країни Перської затоки, що у них є спільний ворог. Зеленський зміцнює оборонні та дипломатичні зв’язки України з державами Перської затоки.